24 травня – День слов’янської писемності й культури

День слов’янської писемності і культури відзначається щорічно 24 травня – в день вшанування пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія.

Понад тисячу років тому видатні візантійські просвітителі Кирило і Мефодій упорядкували слов’янський алфавіт, чим заклали основу для подальшого удосконалення кирилиці, якою як національним алфавітом сьогодні користуються понад 250 млн. людей. Кирилиця дала могутній поштовх для розвитку східнослов’янської писемності, церковної і світської культури багатьох країн. Нині кирилиця є третім офіційним алфавітом Європейського Союзу після латини і грецького письма.

Життя і просвітницька діяльність Кирила та Мефодія

Просвітителі народились у Візантійській державі, у місті Салоніки, яке наші предки знали як Солунь. Старший Костянтин з’явився на світ у 827 році. Знатність походження і зв’язки батька при дворі візантійського імператора давала юнаку можливість вступити на державну службу і здобути високі чини. Але він став хранителем бібліотеки в головному храмі країни – соборі Святої Софії. Набув слави як знавець багатьох мов, геометрії, діалектики, арифметики, астрономії, риторики та інших наук того часу. За енциклопедичні знання його прозвали Костянтином Філософом.

Його молодший брат Михайло (815 р. н.) спочатку обрав кар’єру військового, дослужився до високого чину. Але розчарувався у світських ідеалах і постригся в монахи під іменем Мефодій.

З 856 року брати віддали своє життя просвітительству язичницьких народів. Розповсюдження християнства у слов’янських державах стримувало те, що Біблія і всі церковні книги писались грецькою або латинською мовою. Кирило і Мефодій вважали, що Слово Боже слід нести мовою, рідною для людини. А для цього треба перекласти Священне Писання мовами слов’янських народів, які ще не прийняли християнства.

Вони переїхали до слов’янської провінції Візантії – Моравії. Звідти разом з учнями об’їхали землі, де жили різні слов’янські народи. Вони побачили, що їхні мови схожі і вирішили створити абетку, єдину для всіх слов’ян.

Деякі букви Кирило і Мефодій взяли з грецької і латинської азбуки, деякі чи запозичили з невідомої нам слов’янської абетки, чи придумали. За кілька років було створено два алфавіти, що передавали мовлення слов’ян. Один назвали глаголицею від «глаголити», тобто « говорити», а другий – кирилицею. Цим найменуванням вшанували Костянтина Філософа, який пішов з життя у 42 роки. Перед смертю він прийняв постриг і був наречений Кирилом.

Останні роки Костянтина-Кирила було віддано перекладу Євангелія, Псалтиря, Апостола та інших церковних книг болгарською мовою. Тисячу років тому староболгарська мова була зрозумілою для інших слов’янських народів. Вона стала мовою богослужіння у православних церквах і мовою освіти, бо Кирило і Мефодій відкривали при церквах школи.

Україна здавна шанувала великих просвітителів. Їх ім’я мала перша українська політична організація в Києві – Кирило-Мефодіївське братство, членом якого був Тарас Шевченко. У Києві встановлено два пам’ятники просвітителям: на Михайлівській площі і на території Києво-Печерської Лаври. Є пам’ятник у Закарпатті, в місті Мукачеве.

У 1980 році Папа Іоан-Павло ІІ оголосив святих Кирила та Мефодія «покровителями Європи».

На честь братів названо астероїд: 2609 Кирило-Мефодій.

Історія свята

Православна церква ще в давнину причислила Кирила і Мефодія до лику святих і встановила день їх вшанування. У Чехії та Словаччині (колишній Моравії) це 5 липня. В інших православних країнах – 24 травня. Католики теж називають їх святими і віддають шану 14 лютого.

З часом стало зрозуміло, що діяльність Кирила і Мефодія сприяла не тільки розповсюдженню християнства, а й піднесенню культури багатьох народів. Тому в 1857 році у Болгарії було започатковано День слов’янської писемності і приурочено до дня Кирила і Мефодія. Пізніше запроваджено орден «Кирило і Мефодій» та Міжнародну премію імені братів Кирила і Мефодія.

Протягом десятиліть приєднувались інші держави, що користуються кирилицею. Нині День слов’янської писемності і культури відзначають в Україні, Молдові, Білорусі, Росії, Сербії, Македонії, Чорногорії  та інших країнах.