«Вишиванка у Молдові – 2024»
Традиційно, у третій четвер травня, українці світу одягають вишивані сорочки і єднаються для вшанування цього унікального українського оберегу. 16 травня 2024 року у сквері імені Тараса Шевченка м. Бельці, біля Українського дому Спілки українців Молдови «Заповіт – Moștenire», відбулося щорічне свято української вишиванки – «Вишиванка у Молдові».
Організаторами цього заходу традиційно виступають Спілка українців Молдови «Заповіт – Moștenire» (голова Василь Тарасович Панчук), Центр української мови та культури Бельцького державного університету імені Алеку Руссо (керівник Діана Ігнатенко), Консульство України в муніципії Бельці (консул України в мун. Бельці Володимир Сергієнко), які і відкрили урочистий захід. З щирими привітаннями і теплими словами виступили керівник Відділу культури Примарії мун. Бельці пані Стела Смірнов, а також представники Посольства України в Республіці Молдова – радник Посольства України в Республіці Молдова Тарас Щербаченко і 2-й секретар Посольства України в Республіці Молдова Артем Хоменко.
Всесвітній День Вишиванки покликаний зберігати тисячолітні традиції вишитого українського одягу. Цей день не прив’язаний до якогось державного чи релігійного свята. День вишиванки виник за велінням сердець, і до нього може долучитися кожен охочий. Ми вдягаємо сорочки-вишиванки, в орнаменті яких декількома кольорами відтворено генетичний код української нації.
Студентка Бельцького педагогічного коледжу імені Іона Крянге Поліна Ігнатенко почала свято піснею «Два кольори», яка традиційно лунає у День вишиванки. Поліну давно знають не тільки у Бельцях, а й у всій країні, в ході концерту радо зустріли в її виконання пісні «Лише у нас на Україні», «Primăvara» та інші.
Студенти українського відділення БДУ імені Алеку Руссо Юлія Бзовик і В’ячеслав Пастушок нагадали історію цього свята. Ідея Всесвітнього дня вишиванки підказана життям.
У 2006 році студентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк запропонувала одногрупникам усім разом одягнути вишиванки. Травневого дня 2006 р. весь університет милувався юнаками і дівчатами у вишиваних сорочках. До них приєдналися інші студенти та викладачі Чернівецького університету, а потім – колективи з усієї Буковини. За кілька років нове свято розрослося до всеукраїнського рівня. До нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України у різних країнах.
Сьогодні День української вишиванки є всесвітнім днем. Він відзначається у третій травневий четвер. А вишиванку одягають всі українці, від наймолодших до найстарших. Так, і у цей день, до Українського дому зійшлися і з’їхались українці Молдови та українці України, люди різного віку.
Зворушили піснею «Вишиваночка моя» та поетичною композицією наймолодші учасниці Євгенія Рошко (2 клас), Варвара Бабуч (2 клас), Ганна Китороаге (4 клас), Анастасія Білий (4 клас) – вихованки Наталії Валеріївни Вольської зі школи с. Паскауці, що відноситься до Теоретичного ліцею імені Сільвіана Лукача м. Костешти Ришканського району.
Неймовірні дівчатка Влада та Іванка Мушук порадували чудовими українськими піснями «Батькам» та «Мамина сорочка». Вони представили гімназію с. Слобідка-Ширеуць Бриченського району, де національне виховання учнів та творчі нахили підлітків підтримують Анжела Василівна Чебан і Наталія Валеріївна Чеботар, а колектив очолює Стела Іванівна Герман.
Модератори заходу Марія Флоряк, Дарія Басиста і Оксана Молодоженя, старшокурсниці українського відділення Факультету Словесності БДУ імені Алеку Руссо, наголосили традиційну дружбу і багатолітній культурний обмін українців і молдован. Підтвердженням стали блискучі виступи творчих колективів шкіл (випускницями яких є дівчата), що рік у рік підтримують славу навчальних закладів, де рідна і державна мова завжди разом.
Хореографічний колектив «Водограй» – відомий творчий представник Теоретичного ліцею імені Василя Сухомлинського міста Єдинці, що об’єднує українців з населених пунктів району. Значна частина педагогічного колективу вийшла з «альма матер» – БДУ імені Алеку Руссо. Українським національним вихованням школярів займаються Антоніна Львівна Давидова і Ганна Провівна Крижанівська. Очолює ліцей Ольга Провівна Курлянцева, голова Асоціації вчителів української мови Молдови «Промінь», члени якої є активними учасниками українських оствітньо-культурних заходів у нашій країні.
Єдинецький «Водограй», славнозвісний не тільки в Молдові, а й за її межами, запалив глядачів професійним, талановитим виконанням українського танцю «Гопак» та молдовського танцю «Bătuta».
Танцювальний ансамбль «Ніхорянка» – представники Теоретичного ліцею імені Костянтина Поповича с. Ніхорень Ришканського району (директор Аліна Миколаївна Гуцул), що був одним із піонерів українського відродження у Молдові і став головним осередком української культури у Ришканському районі, а його педагоги — Світлана Олександрівна Подлєсная, Олена Борисівна Цвинтарна, Олена Федорівна Куріч, Ольга В’ячеславівна Маковей — є досвідченими викладачами, співавторами курикулумів та підручників нового покоління з української мови і літератури, з історії, культури, традицій українського народу. Вчителі та студенти Нагорянського ліцею – гордість українського відділення БДУ імені Алеку Руссо. Чудові, творчі, енергійні, виховані представники Теоретичного ліцею імені Костянтина Поповича с. Ніхорень Ришканського району вразили всіх присутніх талантом і креативністю та запалили молодецькою енергією під час виконання молдовського танцю «Хора маре» та «Українського гуцульського танцю». Крім танцю, творчий колектив Теоретичного ліцею імені Костянтина Поповича с. Ніхорень Ришканського району виступив з піснею «Мамина калина» і «Струмочок».
Третьокурсники Ганна Весела і Денис Волошенко нагадали про давні традиції вишиванки у Молдові.
Сорочка-вишиванка у Молдові має давню історію. Та дехто думав, що у Молдові вишиванки немає. Виявити причину такого непорозуміння вдалось завдяки Українознавчому конкурсу «Юний дослідник» та фотоконкурсу «Очима молоді», які з 2016 року кожного листопада організує Центр української мови та культури Бельцького університету за активної участі Консульства України у м. Бельці та Спілки українців Молдови «Заповіт – Moștenire».
Згадки про вишивані сорочки ми щороку чули у виступах і презентаціях конкурсантів. Старі люди розказували юним дослідникам, що у дитинстві вони вдягали вишиті сорочки до церкви і на свято, що такі сорочки дівчата мали у приданому. Але слово «вишиванка» не згадували, а називали святковими сорочками, на відміну від буденних, які не прикрашали вишивкою. Ще після ІІ Світової війни по селах носили вишиті сорочки, найкращі з них зберігали у бабусиних скринях як родинні обереги, у вишиваній сорочці людина йшла в останню путь. Вишиванка пережила і голодомор, і сталінські репресії, і зневагу різних модних течій – і в наші часи відродилася!
Це засвідчили активні учасники і переможці конкурсів «Юний дослідник» та «Очима молоді».
Талановита Ксенія Говорнян, учениця гімназії українського села з молдовською назвою Холохора де Сус Бриченського району, яку очолюють Микитюк Олена Валеріівна та Антонович Маріанна Валеріївна, викликала оплески піснею «Чорнобривці».
Представники Бельцької гімназії № 9, де українську мову і культуру викладають випускниці українського відділення Наталія Анатоліївна Тодеренчук і Тетяна Михайлівна Бедонька, а адміністрація школи на чолі з Людмилою Дмитрівною Пласичук надає допомоги у підготовці вчителів-україністів, креативно виконали пісні «Долоньки», «Рушник вишиваний» і енергійний український танець.
Гімназисти села Братушани Єдинецького району, де наукові керівники Гуря Наталія Сергіївна, Брініштер Ольга Анатоліївна, Кодряну Інна Іванівна, Бейлешена Ольга Борисівна, Ватаман Вікторія Василівна щороку організують цікаві дослідження нашого минулого і традицій, підготували поетичну композицію. Її виконали гімназистки Олеся Гиска, Неллі Мощинська, Валерія Ботнарюк, Аріна Руснак.
Теоретичний ліцей села Тецкань Бричанського району – школа дослідників і поетів на чолі з директором Світланою Юхимівною Бурейко. Вчителі-україністи Марія Романівна Кирилова, Надія Василівна Проданюк підготували велику кількість дослідницьких і творчих конкурсних робіт, а учні ліцею традиційно посідають переможні місця наших конкурсів. Творчий колектив ліцею порадував піснею «Моя сорочка-вишиванка» і танцем «Поліська полька».
Унікальною частиною нашого заходу стала експозиція українських вишиванок Молдови, що є результатом тривалої дружньої плідної співпраці з Музеєм Історії та Етнографії мун. Бельці (директор Маріанна Міхайлевські). На святі було представлено частину музейної колекції. Про українські вишиванки півночі Молдови захоплено розказали музеограф, майстриня вишиваної сорочки Стелла Драгуцан, та викладач української філології, методист Центру української мови і культури БДУ імені Алеку Руссо Людмила Чолану. Глядачам було продемонстровано українські автентичні старовинні вишиті сорочки, історію яких було розшифровано дослідницями за орнаментом, колористикою, моделлю: одна українська сорочка, якій не менш 100 років, що могла належати старенькій бабусі; друга – юній дівчині, що, разом з дорослими жінками, готувала власне придане; третя – сорочка матері, що годувала немовля; а також дві «новіші» сорочки, вишиті бісером, яким близька 50 років: одна, ймовірно, належала майбутній мамі, що носила дитину під серцем, а інша – чоловіча. Цікаво, що у збережених вишиванках відображено українсько-молдовські культурні взаємовпливи.
Етнографічний характер мав оригінальний концертний номер бельцьких студентів «Берегиня», в якій було відтворено старовинну руну-оберіг.
Представники громадської студентської організації «Моя можливість / Posibilitatea mea» традиційно активно долучаються до організації заходу. Студенти – члени організації виступили модераторами заходу, забезпечили створення банеру «Вишиванка у Молдові», який став фотозоною свята, а також вели фоторепортаж з міста подій.
Неймовірну увагу викликали майстер-класи, які проводилися протягом усього свята. Працьовита і креативна студентка-першокурсниця Марія Бірюкова розробила власні ескізи за мотивами української вишивки, які, не піднімаючи голови, наносила аквагримом вдячній малечі і молоді.
Студентка Людмила Мусурівська, майстриня з рукоділля, заволоділа увагою всіх небайдужих до створення композицій з українських квітів. Її вироби було вручено всім учасникам заходу разом з дипломами.
За традицією, концерт завершила пісня, що об’єднує наші братні народи, яка відома в усьому світі — «Червона рута» у виконанні Поліни Ігнатенко. Її підхопили всі учасники.
По завершенні концерту Василь Тарасович Панчук, Діана Ігнатенко, Володимир Сергієнко вручили дипломи подяки за якісну підготовку і виховання молодого покоління та багаторічну співпрацю на ниві збереження української мови та культури на теренах Молдови всім учасникам:
Директору, педагогічному та учнівському колективу Теоретичного ліцею імені Костянтина Поповича с. Ніхорень, Ришканський район
Директору, педагогічному та учнівському колективу Теоретичного ліцею імені Василя Сухомлинського, м. Єдинці
Директору, педагогічному та учнівському колективу Теоретичного ліцею с. Тецкань, Бричанський район
Директору, педагогічному та учнівському колективу Теоретичного ліцею імені Силвіана Лукача, м. Костешть, Ришканський район
Директору, педагогічному та учнівському колективу Гімназії №9 мун. Бельці
Директору, педагогічному та учнівському колективу Гімназії с. Слобідка-Ширеуць, Бричанський район
Директору, педагогічному та учнівському колективу Гімназії с. Халахора де Сус, Бричанський район
Директору, педагогічному та учнівському колективу Гімназії с. Братушань, Єдинецький район
Особливу увагу цей день викликав серед представників міських ЗМІ, які висвітлили цей яскравий захід у численних репортажах.
NordNews https://youtu.be/ourfHpWrpPM?si=JnY_BmLXSCyg61l9
СП https://esp.md/ru/sobytiya/2024/05/17/v-belcah-otmetili-den-ukrainskoy-vyshivanki
У третій четвер травня 2024 року відбулася тепла, душевна, емоційна зустріч українців Молдови та українців України, мешканців та гостей нашої країни! Щира подяка всім прихильникам української вишиванки, завдяки яким цей день став яскравим та незабутнім! Щиро дякуємо всім нашим дорогим учасникам, які разом з вишиванкою, у цей день поділилися часточкою серця і душі! До нових зустрічей, любі друзі!
