Костянтину Поповичу — 100

Костянтин Федорович ПОПОВИЧ

(1924-2010)

Академік, літературознавець, фольклорист, письменник, публіцист, громадський діяч.

Костянтин Федорович Попович народився 21 травня 1924 року в селі Романківці, Сокирянського району, Чернівецькій області. По батьковій лінії, за його словами, прийняв родовідну галузку від священнослужителів Поповичів із стародавньої Молдавії. По матері – відгілкувався із знаних у колишньому Хотинському повіті каменярів Гончарюків.

Сокирянська земля славилась людським багатством. «Я народився у селі, заселеному багатьма племенами: українцями, молдованами, росіянами, євреями, циганами…». Зацікавленість до розмаїття народних культур лягла в дитячу душу і з часом усе посилювалась.

Навчався в українськомовній Окниці (Молдова), потім у Чернівцях – у гімназії, що викохала самого Емінеску. Володів українською, румунською і російською мовами. У 20-х роках став військовим перекладачем, а потім офіцером зв’язку в радянській армії. Був нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня та 15-ма медалями. Після війни бойовий офіцер продовжив навчання в Чернівецькому інституті і став викладачем літератури.

В 1955 р. приїхав у Молдову. З того часу життя Костянтина Поповича пов’язано з цим краєм. Тут він став професором і академіком АН Республіки Молдова та АН вищої школи України, Відмінником народної освіти, Заслуженим діячем науки Республіки Молдова, лауреатом Міжнародної премії Андрія Первозванного, української премії І. П. Котляревського… Людиною, яку в Молдові знали всі.

К. Попович став активним учасником післявоєнної культурної відбудови. Ґрунтовні лекції з молдавської/румунської літератури відразу привернули увагу і кишинівських студентів, і вчителів, і колег-викладачів. Його публікації з нетерпінням чекали освічені люди.

В багатьох галузях Попович був першим або одним з перших.

Його монографія «Жизнь и творчество Михая Эминеску» започаткувала наукове емінескознавство Молдови. Спостереження літературних молдовсько-українських та молдовсько-російських зв’язків виросли в десятки наукових статей, до яких науковці звертаються і нині. Він досліджував творчість Іона Крянге у контексті східнослов’янського фольклору і Тараса Шевченка «у вирі молдавської духовності», молдовське коріння Михайла Коцюбинського і вплив українського театру на духовне життя Бессарабії, українські пісні Молдови і поезію сучасних українських поетів…

Костянтин Попович очолив дослідження культури українців Молдови. За його ініціативи було створено Інститут національних меншинз українським відділом (потім Інститут міжетнічних досліджень, нині Інститут культурної спадщини АН Республіки Молдова). Науковці під керівництвом академіка Поповича розгорнули вивчення історії місцевих українців, українських говірок, збирання українського фольклору, записування звичаїв… Було видано кілька фольклорних збірок.

Сам Кость Федорович (такйого іменували українці) став прикладом творчої невтомності. Його перу належать 40 книг і майже 500 менших за обсягом публікацій, зокрема, ряд статей для молдовських, українських та російських енциклопедичних видань.

Художня трилогія, видана українською, румунською і російською мовами, дозволяє назвати К. Поповича першим українським письменником Молдови.

У романах «Бентежний світанок», «Скривджені долі», «На крутих перегонах» відображено широку історичну панораму життя Бессарабії на початку ХХ століття.

Його діяльність було відзначено численними званнями, державними нагородами та преміями Молдови, України, Румунії, Канади…За заслуги в галузі літератури і літературознавства Кембриджський біографічний центр Великої Британії оголосив К. Поповича «Людиною 1998-1999 року».

Костянтин Федорович знаходив час і для керівництва докторантами, і для рецензування книг українських поетів республіки, і для державних іспитів на єдиному в Молдові українському відділенні в Бельцькому університеті, і на поїздки в школи з вивченням рідної мови, і на участь у численних культурно-просвітницьких заходах українських товариств та Посольства України у РМ… Він став співзасновником Спілки українців Молдови «Заповіт – Moștenire», Великим пріором Лицарського Ордену Архистратига Михаїла, був активним членом редколегії Незалежної газети українців Молдови «Рідне слово». У 86 років активно працював над підготовкою до друку 16-томного видання своїх творів.

Нині ім’я Костянтина Поповича занесено в енциклопедії Молдови, України. Його іменем названо українсько-румунський ліцей в с. Ніхорень (Нагоряни) Ришканського району Молдови, вулицю у рідному селі Романківці Чернівецької області України. Кімната-музей, присвячена його життєвому і творчому шляху, є в Ніхорень, у Романківцях, у Чернівецькому музеї діаспори, окрема експозиція – в кишинівському музеї «Українці в культурі Молдови».