Великдень: історія свята та походження назв

Культура українського народу розвивалася на протязі багатьох тисячоліть, формуючись під впливом історичних, політичних, духовних чинників. Сьогодні український народ – володар неоціненного скарбу, який сповнений величезною кількістю народних пісень, звичаїв, обрядів, свят, що з’явилися ще у «дитинстві» нашого народу і продовжують існувати в наші дні. Складову частину української  духовної культури утворюють культи, тобто священні поняття і цінності, коріння яких сягають сивої давнини; основними серед них є культ природи, культ землі, культ роду, предків, культ слова.

Унікальністю української культури є синкретизм язичницьких і християнських вірувань, тобто мирне поєднання двох способів буття, світогляду, вірувань, що тепер називають теорією двовір’я. З огляду на це народний календар являє собою переплетення дохристиянських традицій та офіційного православного культу. Вони і є тією криницею мудрості і святості, яку ми називаємо духовною культурою народу.

Найшановніші церквою і народом свята називаються дванадесятими й пов’язані з подіями християнської історії, передусім із постатями Ісуса Христа та Богородиці. Серед них розрізняють неперехідні свята з фіксованими датами святкування та перехідні, дата яких пов’язана передусім із святкуванням Воскресіння Ісуса Христа. Дата святкування Великодня рухлива, випадає на першу неділю після першого весняного рівнодення. Зазвичай Великдень відзначають не раніше 4 квітня та не пізніше 8 травня.

Історія найбільшого християнського свята визначає три етапи розвитку, що відбилися у його назвах, серед яких Великдень, Пасха, Воскресіння Христове.

Наталія Курій-Максимів Напередодні свята

Безпосередньо свято Великодня відзначалось відповідно до астрономічного положення Сонця – під час весняного рівнодення, коли день ставав довшим за ніч. Період святкування охоплював цілий цикл свят, пов’язаних одне з одним, але різних за обрядом проведення, змістом, значенням тощо.

У наших предків була своя покровителька – Цар-Дівиця або Зоря. Слов’яни вірили: коли зустрічаються два весняні місяці – березень і квітень, Цар-Дівиця з’являється з-за моря і одним поглядом своїм змушує рослини буйно цвісти, курей – нестися, корів – давати більше молока. У красуню Зорю закохується Ярило – Бог Весняного Сонця, що носить білий одяг і вінок з перших трав.

Чоловіки в Свято весни розпалювали багаття, намагаючись з усіх сил наслідувати Сонцю: якщо вогонь горітиме, поки не згасне зоря, збудуться всі бажання. Гарячі багаття також символізували перемогу весни над зимою. Жінки на ранковому світанку збиралися в обумовленому місці, вибирали собі богиню, роздягали її догола і обливали студеною водою. Подруги прикрашали тіло дівчини травами, польовими квітами і впрягали її в плуг: у такому вигляді вона повинна була пройти навколо всього села. Сенс цього звичаю дуже простий: Зоря (Цар-Дівиця, вона ж Весна) закликала до родючості землю і пробуджувала до життя рослини. По поверненню додому втомлені, але задоволені селяни накривали святковий стіл, а після трапези обливали один одного водою, водили хороводи та стрибали через багаття. Уже в цей час визначилася космогонічна сутність свята, склалася його унікальна та багатюща обрядовість, включаючи святкування Вербної неділі, розпис писанок, випікання Великоднього короваю, бабки, паски тощо.

Юрій Мацик Прийшла весна

Пасха – свято, в основу якого покладено біблійну легенду про вихід юдеїв з єгипетського рабства. Дохристиянська Пасха вважалася сімейним єврейським святом кочівників-скотарів. У іудейських племен ще 5 тисячоліть тому Пасха була святом отелення худоби, потім її пов’язували із звільненням єврейського народу з єгипетського рабства. Саме після того, як Мойсей вивів євреїв з Єгипту, і було встановлено свято, назване Пасхою, що в перекладі означає «позбавлення». Так само як й євреї уникли смерті в рабстві і знайшли землю обітовану завдяки Мойсеєві, так і православні християни знайшли вічне життя завдяки вірі в свого Спасителя – Ісуса Христа.

Біблія пояснює назву «пасха» розповіддю про те, як Господь хотів повбивати «в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини» (крім євреїв) і вчинити суд над усіма єгипетськими богами. Щоб знати, в яких будинках живуть єврейські сім’ї, він наказав євреям помазати свої житла кров’ю жертовного ягняти. Це йому буде знаком, що ці житла треба «перескочити», тобто обминути. Звідси й походить назва свята Пасха, яке Господь наказав святкувати всім євреям.

Новозавітна християнська Пасха святкується після старозавітної іудейської: так склалося, що Христос був розіп’ятий у той самий вечір, коли в євреїв прийнято заколювати до Великодня ягня, а воскрес вже після настання єврейського свята. У цей день в жертву єврейському Богу Яхве приносили ягня, кров’ю якого мазали двері, а м’ясо запікали на вогні і швидко з’їдали з прісним хлібом. Учасники трапези повинні були бути одягнені в дорожній одяг. Ритуал поспішного поїдання м’яса став символізувати готовність до втечі. У період свята, яке відзначали протягом семи днів, пекли тільки опріснений хліб – це пов’язувалося з тим, що перед виходом із Єгипту євреї сім днів харчувалися хлібом, випеченим без використання єгипетської закваски. Тайна вечеря відбулася саме в день старозавітної Пасхи, яку Христос святкував разом з апостолами. Однак він вніс новий сенс у давній обряд. Замість ягняти, Господь приніс у жертву самого себе, перетворившись в Божественного Агнця. Його подальша смерть символізувала спокутне жертвоприношення на Пасху. Під час введеного на Таємній вечері обряду Євхаристії, Христос запропонував віруючим куштувати своє тіло (хліб) і пити свою кров (вино). У перші століття християнства виникла традиція святкувати дві Пасхи, що символізували смерть і воскресіння Христа. Першу проводили в глибокій скорботі і суворому пості, а другу – у тріумфуванні і з рясною трапезою. Лише пізніше було прийнято рішення святкувати одну Пасху, відокремивши її від єврейської.

Костянтин Трутовський Пасха в Україні

Воскресіння Христове – сучасне християнське свято Пасхи, засноване на історії воскресіння Ісуса Христа на третій день після розп’яття. Тепер Пасха стала днем, який християни присвячують спогадам про життя, смерть і воскресіння Спасителя. Рішення щодо необхідності святкувати Воскресіння Христоса виніс Нікейський собор у 325 році н.е. В Україні це свято почало впроваджуватися лише після хрещення Русі у 988 році. Спочатку в різних місцях вона святкувалася в різний час. У 325 році було прийнято рішення Першого Вселенського Собору Християнської Церкви святкувати Пасху в неділю, яке наступає після першого весняного повного місяця. Цей день припадає на період з 4 квітня по 8 травня. Однак розрахунок великодніх дат у православній і в католицькій Церкві відбувається по-різному. Тому за православним і католицьким календарем Великдень нерідко відзначається в різні дні.

Микола Пимоненко Великодня утреня

У наші дні великодні обряди зберігають як релігійні, так і дохристиянські традиції, серед яких – всеношна служба, хресний хід, христосування, фарбування яєць, приготування пасок. Христосування – це обмін поцілунками, який супроводжується проголошенням традиційного великоднього вітання: «Христос воскрес!» – «Воістину воскрес!». Тоді ж відбувався обмін фарбованими яйцями.

Наталія Курій-Максимів

Існують різні версії походження традиції фарбування яєць. Згідно з однією з них, краплі крові розп’ятого Христа впавши на землю, перетворилися на курячі яйця. Сльози Богоматері, яка ридала біля підніжжя хреста, падали на ці криваво-червоні яйця, залишаючи на них прекрасні візерунки. Коли Христос був знятий з хреста, віруючі зібрали і поділили між собою ці яйця, а почувши радісну звістку про Воскресіння, стали передавати їх один одному.

За гуцульською легендою, яка втілює переплетіння давніх вірувань і християнських традицій, після свого Воскресіння Христос переміг диявола й закував його 12 залізними ланцюгами у підземеллі під Голгофою, за 12 залізними дверми, котрі замкнено на 12 залізних замків. Але нечистий іще має силу, день і ніч він рветься на волю, розгриз уже 11 залізних замків і злизав 11 залізних дверей. Ще мить – і впаде остання, дванадцята перепона. Вирветься тоді диявол на білий світ, і настане світові кінець. Але саме в цю мить дзвонять у церкві дзвони, люди вітаються словами «Христос воскрес!» і обдаровують один одного писанками. Тоді враз поновлюються всі окови на нечистому, всі двері й замки. Отож, сидіти там, за ними дияволу довіку – поки люди на землі писатимуть писанки й вітатимуть одне одного з Великоднем.

Великдень, Пасха, Воскресіння Христове – це урочисте свято подолання смерті, зла. Воно відбувається навесні, коли оновлюється природа і земля вкривається зеленню, квітами. Це – свято радості для всіх, бо стверджує нас у вірі, що життя людське не обривається, як нитка, що воно сповнене глибокого змісту і значення.

Історія Великодня – це подорож крізь тисячоліття. Гортаючи її сторінки, можна кожного разу відкривати для себе щось нове, адже історія походження Пасхи – це переплетіння язичницьких і християнських традицій і вірувань, які відображають морально-етичні настанови наших предків, є безцінним надбанням, справжньою мудрістю, що передається з покоління в покоління.

Діана Ігнатенко

Література

  1. 100 найвідоміших образів української міфології / за ред. О. Таланчук, Ю. Бедрика. – Київ: Автограф, 2007.
  2. Ігнатенко І. В. Етнологія для народу. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети, вірування українців / І. В. Ігнатенко. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2016.
  3. Лозко Г. С. Українське народознавство / Г. С. Лозко. – Харків: Див, 2005.
  4. Україна в словах: мовокраїнознавчий словник-довідник. – Київ: Просвіта, 2004.
  5. Українські традиції / упор. О. В. Ковалевського. – Харків: Фоліо, 2006.