«Великдень душу очищає і весь світ оновлює…»: символіка пасхальних звичаїв українців

Вже понад тисячу років ми святкуємо Пасху, що принесла християнську ідею очищення душі. Понад тисячу років тому вона об’єдналась з прадавнім слов’янським Великоднем – святом весняного відродження природи після зимового сну.

Слов’яни святкували Великдень задовго до християнства

Сім днів перед святом у народі називають «білим тижнем» або «квітним тижнем». В дохристиянську давнину це був час очищення пробудженого світу вогнем і водою.

Люди прибирали подвір’я, городи, сади, вулиці й вигони. Палили торішнє листя, сухе бадилля, кидали у вогонь зношені та поламані речі. Промовляли заклинання: «Смерте, смерте, іди на ліси, іди на безвість, іди на море» або «Смерть з морозом танцювала, танцювала і за море почвалала». Чоловіки з синами чистили колодязі, ручаї, береги річок, а жінки з доньками білили і по-святковому прибирали хати.

Прибравши свою оселю, батьки посилали дітей допомогти самотнім стареньким сусідам та родичам. Так добрими ділами творилась магія добра.

Християнська Пасха зберегла багато слідів дохристиянської віри в добру силу вогню і води. У церкві ми запалюємо свічки, батюшка кропить нас освяченою водою…

Ще й зараз один із днів очікування Пасхи називається Чистий четвер. В цей день прихожани йшли додому з церкви із освяченими свічками. Їх несли в ліхтариках у формі місяця або зірки. Великодні свічки горіли в хатах усю ніч, а потім зберігались на покуті. Ними відганяли хворобу, оберігались від блискавки.

У великодню ніч парубки розпалювали вогнища, щоб очиститись вогнем.

Великоднє вогнище наших днів

Хворі та старі люди ходили купатись перед сходом сонця, щоб вода змила слабість, а вранішнє сонечко дарувало здоров’я…

Головними символами Великодня споконвіку є обрядовий хліб – паска – та фарбовані яйця.

Великодній хліб у давнину був даром богу весняного сонця, закликом швидше зігріти землю і відродити життя. Тому паски мають бути жовті та круглі, як сонце, і пишні, прикрашені квітами, колосками, пташками з тіста тощо.

Паска символізує сонце

Господині пекли їх багато. Дві великі паски – для батька й матері, менші і зовсім маленькі – кожній дитині. А ще для батюшки, для родичів, для сиріт, бідних, для самотніх стареньких, на поминання предків…

Красива паска і в наші дні стає радістю та гордістю господині. А в давнину вірили, що через великодній хліб люди спілкуються з богами та душами предків. Добре випечені паски були знаком, що заклик почуто і рік буде щасливим. А якщо випічка не вдалась, значить, хтось у родині вчинив зле, тому бог сонця не прийняв дар.

Хороша сім’я – гарні паски

Дуже важлива магія добра творилась писанками.

За дохристиянськими віруваннями, Всесвіт виник з Першояйця. Розписане візерунками яйце (писанка) чи пофарбоване (крашанка) символізує народження нашого світу. Чим гарнішими вийдуть писанки та крашанки, тим більше буде на світі краси і добра. Тому їх розмальовують у світлому піднесеному стані душі, з молитвою та задушевною піснею.

Чим гарніші писанки, тим більше краси і добра на землі

Кожна барва мала чарівну силу. Для дітей розписували більше червоним, бо червоне означає силу життя. Для молоді добавляли зелених візерунків, тому що зелене символізує розквіт. Сімейним парам малювали багато жовтих знаків – на достаток і силу. А в пам’ять про померлих писали чорно-білі писанки.

Кожен візерунок мав своє магічне значення. Зелений листочок – збереження юної краси, колосок – побажання родючої ниви, гілочка смереки – вічна пам’ять…

Писанку колись читали, як книгу. На жаль, значення багатьох символів забуто.

Допомога дорослим у створенні писанок ставало для дітей уроком працьовитості, наполегливості й терпіння. Треба дуже акуратно намалювати перший узор і на певний час покласти яйце в кольорову воду. Потім нанести другий візерунок і потримати яйце у воді іншого кольору… Згодом третій малюнок… І так до 10 разів.

А яєць треба багато. Для церкви – вшанувати Христа і Богородицю. Подарувати на щастя родичам, друзям, сусідам… Втішити сиріт. Порадувати стареньких, щоб не відчули себе покинутими. Привітати перехожого, щоб не був самотнім у такий великий день. Покласти предкам на могили, щоб вони молились за нас на тому світі…

Не було кращого способу помиритись, як похристосуватись і обмінятись червоними крашанками.

Особливі ритуали відбувались на другий день Пасхи. Діти маминими пасками та пирогами вшановували родичів, хрещених, сусідів, друзів, самотніх людей… Грали в «битки» та «котки»…

І в наші дні діти люблять змагатись, чиє яйце міцніше. А у давнину гра в «битки» мала особливий смисл.

Міцне яйце означало твердість характеру. Надбите – м’якість, поступливість, доброту.

Молоде подружжя чоканням визначало, хто головує в сім’ї. Парубки – хто сильніший. Дівчата – котра перша вийде заміж…

Для дітей «битки» були випробовуванням вдачі, бо їх треба було готувати власноруч. Задовго до свята хлопчик чи дівчинка починали годувати «свою курочку» зерном, першою зеленню, підсипати крейду, шукати різні домішки… Якщо яєчна шкаралупа буде міцною, на Великдень люди побачать, що в родині зростає роботяща дитина.

А дорослі спостерігали: програє дитина у навбитки і віддає надбиті яйця з радістю, значить, має чуйне і добре серце.

Гра навбитки була ще й способом допомогти бідним, не зачіпаючи їхньої гідності. Виграні великодні яйця ставали харчовою підтримкою для багатодітних сімей, адже справжня писанка не псується два-три тижні.

Однобарвні крашанки допомагали висловити почуття. Парубок дарував дівчині червону крашанку на знак любові. А дівчина зеленою крашанкою давала надію на продовження стосунків. Червона означала, що вона теж його кохає і восени чекатиме на сватів, жовта була знаком відмови.

Гра в «котки» була і дитячою розвагою, і дівочим ворожінням. Пускаючи яєчко котитись, дівчина подумки питала свого ангела-хранителя або предка: чи прийдуть восени свати? Чи буде чоловік працьовитим? Чи довгим буде подружнє життя? Якщо яйце котилось далеко, то був добрий знак.

Традицією  Великодня, на жаль, забутою, були гойдалки.

Гойдання символізувало вічний рух сонця. Сонце теж то піднімається в небі, обігріваючи кожного, то спускається до землі. Тому погойдатись мав кожен, від найменшого до найстаршого.

Свято Пасхи дає можливість відчути радість відкритого серця, довіри, єдності з людьми, з усім білим світом.

Можливо, тому це свято і донині українці називають Великим днем – Великоднем.

Людмила Чолану

Література

  1. Ковальчук О. В. Українське народознавство. Київ, 1992.
  2. Лепеха Т. В. Українознавство. Київ, 2005.
  3. Маковій, Гарафина. Золоте віно з бабусиної скрині. Чернівці, 1993.
  4. Маковій, Гарафина. Затоптаний цвіт. Київ, 1993.
  5. Роговая Г. Н. Пасха и двунадесятые празники православной церкви. Кишинев, 2000.
  6. Руденко, Юрій. Основи сучасного українського виховання. Київ, 2003.