Подія культурного життя – гастролі Луганського театру в м. Бельці

У жовтні 2026 року відбулась визначна культурна подія – Бельцький національний театр імені В. Александрі приймав гастрольну виставу «ПО» Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру.

Консульство України в м. Бельці під керівництвом тимчасово виконуючого обов’язки консула Андрія Шевиріна посприяло залученню до театрального свята викладачів і студентів Бельцького державного університету імені Алеку Руссо.

Дізнавшись про використання у виставі мотивів творчості Едгара Аллана По, студенти українського відділення підготували для колег презентацію творчості цього видатного американського письменника «Бостонець, Людина-томагавк чи Ворон: що варто знати про Едгара По?».

19 жовтня 2026 року в Центрі української мови і культури БДУ імені Алеку Руссо студенти ІІ курсу Нікіта Свєтіков, Кирил Сабатін, Рувім Туря і Матвій Рогульський розповіли по таємниці життя Едгара По, про романтичні мотиви його творчості, заснування ним жанру інтелектуального детективу. На інтерактивному екрані перед глядачами постав По – безжалісний літературний критик на прізвисько Людина-Томагавк, По – містичний романтик, прозваний Вороном, По – попередник А. Конан Дойля.

21 жовтня Центр української мови і культури БДУ імені Алеку Руссо відвідав театральний колектив Луганського театру на чолі з режисером Владиславом Писаревим.

Керівниця Центру Діана Ігнатенко розповіла гостям про історію українського відділення БДУ імені А. Руссо – єдиного в Молдові, про діяльність Центру, що впродовж 10 років об’єднує громадян РМ і України. Консул Андрій Шевірин нагадав, що у 2022 р. бельчани одними з перших відгукнулись на біду в Україні і продовжують підтримувати вимушених переселенців.

Режисер Владислав Писарев висвітлив випробування, що випали на долю театрального колективу за останні роки. Втративши приміщення у рідному Луганську, вони мусили перебратись до м. Сіверськодонецьк, але й новий театр було зруйновано. Колектив знайшов дружній притулок у Театрі імені М. С. Щепкіна м. Суми, та невдовзі через воєнні загрози знову переїхав. Зараз у Києві колективу відведено знаменитий Жовтневий палац, нині – Міжнародний центр культури і мистецтва, що знаходиться на пагорбі над Майданом Незалежності.

Студенти були щиро вражені візитом акторської групи, теплим спілкуванням з молодими талановитими людьми, які наступного вечора зберуть у театрі бельцьких глядачів.

У творчому змаганні із знаменитими київськими театрами колектив Луганського театру знайшов власний шлях – це сучасна інтерпретація української і світової драматургії.

Перечитуючи Едгара По, В. Писарев замислився над проблемою виявлення людських якостей у випробуваннях. Колективно створили сценарій, де сьогодення переплітається з відображенням життя в оповіданнях американського письменника. Так виникла вистава-експеримент, де дійсність представлено багатопланово, з таємницями, несподіваними поворотами, з випробуванням людяності.

22 жовтня 2026 року у м. Бельці відбувся спектакль за участі Дмитра Вінницького, Христини Зограбян, Заслуженої артистки України Наталії Карчкової, Владислава Каретника, Тетяни Мерзлякової, Заслуженої артистки України Катерини Саченко, Нікіти Семи.

У першій дії після оголошення повітряної тривоги на станції метро збираються різні люди. Балакуча нахраписта жінка не тільки тягне шкіряне крісло, а й примушує молодого чергового по станції їй допомагати. Юний чоловік дбайливо оберігає вагітну дружину. Жінка з намету просить не шуміти, бо спить дитина, а поряд з наметом дівчина ставить крапельницю своєму котику. У кожного свої турботи, проблеми, страхи.

Щоб пережити тривогу, люди розповідають історії – хто вимишлену чи вичитану, хто власну. Виявляється, що життя складніше за будь-який твір. Історія про чорного кота Е. По, перегукується з історією чорного кота, що лежить у метро під крапельницею – він врятував життя дівчини під час нальоту. Історія Кайдашів у сьогоденні звучить драматично. Розповіді набувають містичного характеру, як у творах Е. По. Вони перериваються реакцією слухачів чи подіями в метро, посилюючи атмосферу тривоги й таємниці. Людей більше жахає не вимисел, а повороти сьогодення. Від напруження вони можуть вибухнути роздратуванням, гнівом. Так, налякані появою в темряві нової людини, кидаються на неї з кулаками. Та зрозумівши, що це юнак, одягнений клоуном, щоб забавляти у метро дітей, втішають його. Співчувають жінці, що всіх дратувала своїм кріслом, коли вона не змогла додзвонитись до чоловіка, і дружно не пускають її зі станції під обстріли.

Вистава раптом набуває іншого виміру. Черговий по станції признається, що він є режисером цієї п’єси і не знає, як її закінчити. Актори знімають частину театрального вбрання, розбирають декорації метро, починають пропонувати продовження п’єси. Режисер оголошує, що дописав сценарій, репетирує, роздає вказівки.

В намірах продовження п’єси акценти змінюються. Виявляється, що людина постійно постає перед драматичним вибором. Боротись далі за життя кота чи припинити його муки? Чому в наметі нема дитини і як ставитись до суперечливих стверджень матері? Як утриматись від агресії, викликаної напруженням і страхом за життя коханої і ненародженої дитини? Режисер-черговий виявляється ангелом смерті, який мусить забрати або жінку, що сховалась у метро, або її чоловіка, що лишився дома. Який вибір вона зробить?

У виставі гармонійно поєднано яскраве сценічне втілення сучасних характерів і літературні ремінісценції, художнє декламування і пластику танцю. Вона примушує замислитись над багатьма питаннями.

Глядачі вітали колектив Луганського театру оваціями і довго не розходились. Викладачі-україністи і студенти дякували артистам, висловлювали враження, обмінювались контактами, фотографувались разом. Домовлялися про подальші зустрічі у Молдові й Україні. Щиро дякували директорці Бельцького національного театру імені В. Александрі Іні Ілащук за організацію гастрольної вистави і за величезну роботу, яка висвітлює можливість нових творчих зустрічей.

Визначну подію було висвітлено каналом NordNews.