Українці в «золотому фонді» світової космонавтики (До Всесвітнього дня авіації і космонавтики)
Дорога в космос!
О жага століть;
Ще з того дня,
Як напівдикий пращур
У небо кинув каменем із пращі,
Вона живе, і манить, і болить.
Дістати неба! О крамольна мисль,
Ти жевріла, хоч як Господь не стежив!
Тебе несли стріла і пружний спис,
І житня скирта, й вавілонська вежа.
І — сталося!
(Борис Олійник)
12 квітня 1961 року перший космонавт планети Земля Юрій Гагарін облетів земну кулю.
Юрій Гагарін
За рішенням Міжнародної авіаційної федерації 12 квітня відзначається як «Всесвітній день авіації та космонавтики».
В Україні 12 квітня відзначається День працівників ракетно-космічної галузі. На це є вагомі причини. Основи польоту в космос розробили видатні українці, а інженери та дослідники з України зробили величезний внесок у розвиток космонавтики Радянського Союзу.
В 1881 році члени таємної організації «Народна воля» підготували замах на царя Олександра II. Їм було винесено вирок: кара на смерть. Наглядачам санкт-петербурзької тюрми здавалось, що один з народовольців, «малорос, що виготовив бомбу», збожеволів. Забувши про їжу й сон, він продряпував на стіні камери поламаним ґудзиком якісь схеми. Приходив адвокат. Говорив, що є шанс замінити смертну кару на каторгу. В’язень відповідав, що це другорядне, а головне – врятувати його креслення.
Невдовзі народовольців було страчено. Серед них і 28-літнього Миколу Кибальчича, геніального винахідника. В Малоросію полетіли накази: виключити з училищ та гімназій неповнолітніх родичів «державного злочинця» Кибальчича; парубків з роду Кибальчичів забрити в солдати; розвиток містечка Короп Чернігівської губернії припинити. На вже розробленому генеральному плані його розбудови цар власноручно написав: «Быть Коропу деревней».
Тільки в 1918 році в архівах жандармерії було знайдено і опубліковано відкриття Миколи Кибальчича, про які він перед смертю говорив адвокату, про які писав у Російську академію наук:
«Вони відкриють людині шлях на Марс, Венеру. Дарують можливість заселити всі планети Всесвіту…».
Українець Микола Кибальчич у 1881 році накреслив схему двигуна для міжпланетних польотів. Її було враховано при створенні сучасних космічних кораблів.
Так склалось, що піонером космонавтики прийнято називати не Миколу Кибальчича (1853-1881). Не полтавчанина Олександра Засядька (1779-1838), що створив прообраз знаменитої «катюші». Під час російсько-турецької війни 1828-1829 рр. було випробувано його станину, що випускала залпом 36 ракет. І не продовжувача Засядька – чернігівця Костянтина Костянтинова (1819-1871), який добився польоту ракети до 5 км.
Науковий загал Російської імперії зрозуміти значення ідей цих вчених не зумів.
Засновником ракетно-космічної техніки визнано вчителя з Калуги Костянтина Едуардовича Ціолковського (1857-1935). Ще на межі ХІХ-ХХ століть він розробив теорію руху реактивних апаратів і вивів формулу космічного польоту. Йому належить теорія міжпланетних сполучень і створення космічних поселень.
На ідеях Ціолковського виросла радянська космонавтика. Відкриття цього вченого-самоука настільки грандіозні, що їх до кінця ще не осмислено, а ряд праць навіть не опубліковано.
Мало хто знає, що «отец русской космонавтики» має українське і польське коріння. Його батько був українцем з Рівенщини і походив з козацького роду Наливайків. А дядько підписувався як Ціолковський-Наливайко.
Костянтин Ціолковський
4 жовтня 1956 року з території СРСР стартував перший у світі штучний супутник Землі.
У США негайно було створено секретний відділ для вивчення досягнень «русских» у галузі космонавтики. Особливо пильну увагу привернула наукова праця Юрія Кондратюка «Завоювання міжпланетного простору».
Згодом американський космічний конструктор Джон Губольт писав:
«Коли я на світанку в березні 1968 року із завмиранням серця стежив на мисі Кеннеді за стартом ракети, що несла корабель «Аполлон» у напрямі Місяця, я думав про українця Юрія Кондратюка, який 50 років тому розробив ту саму трасу, по якій належало летіти нашим астронавтам».
Юрій Кондратюк (справжнє ім’я Олександр Шаргей) народився на Полтавщині в 1897 році. Студентом Політехнічного інституту потрапив у армію, потім у школу прапорщиків, мусив воювати. Коли Російська імперія розпалась, а її землі охопила кривава війна, повернувся додому. Мабуть, щоб уникнути мобілізації або й розстрілу, змінив прізвище та ім’я. Потім часто міняв професії, скитався по всьому Радянському Союзу…
Щиро вірячи в перемогу світлого людського розуму, обдумував вихід у відкритий космос і особливості повернення на Землю, розраховував траєкторії космічних польотів, створював теорії багатоступінчастих ракет, супутників для заправки, постійних орбітальних станцій, використання сонячної енергії… Його першу працю «О межпланетных путешествиях» було опубліковано ще в 1928 р.
А в 1942 році він загинув, обороняючи Москву.
Саме розробки Кондратюка-Шаргея використали американці в підготовці польоту на Місяць.
Юрій Кондратюк
Нині кожна людина знає ім’я Генерального конструктора Сергія Корольова (1906-1966). Він був українцем по матері, білорусом по батьку.
Донька Наталія згадує:
«Саме слово Україна вимовляли в нашій родині трепетно, з великою любов’ю. Дитинство мій батько провів у Ніжині, народився він у Житомирі, мешкав у Києві, в Одесі. Перші 24 роки, майже половину свого життєвого шляху, батько провів в Україні. Він дуже її любив. Полюбляв українські пісні, українську мову. «Дивлюсь я на небо», «Реве та стогне Дніпр широкий» – улюблені пісні бабусі й батька».
Він мріяв літати і будувати літаки. Здобув диплом льотчика, навчався в МВТУ ім. М. Баумана під керівництвом уславленого авіаконструктора Андрія Туполєва. А на початку 1930-их років захопився конструюванням ракет. Добився настільки помітних успіхів, що став заступником директора Реактивного науково-дослідного інституту.
Та репресії тридцятих років не обминули й авангард науки. 27 червня 1938 року Корольова було заарештовано. Вирок: десять років виправно-трудових таборів із позбавленням прав на п’ять років та конфіскацією майна. Місце покарання – Колима.
Під час війни дуже потрібні стали винахідники, конструктори.
Ледь живого Корольова перевели до «шарашки» Туполєва. Так неофіційно називали лабораторії, конструкторські бюро і цілі інститути, де в’язні під наглядом НКВС проводили дослідження.
«Ворог народу» Туполєв з іншими засудженими інженерами-винахідниками створював літак «Ту».
Після війни С. Корольов стає конструктором балістичних ракет, керівником і Головним конструктором ракетного центру. Його ім’я було засекречено, він не мав права виходити без охорони, з’являтись на радіо, телебаченні, в пресі….
Серед заслуг Корольова і перший супутник планети, і перші польоти навколо Землі, і цілі серії космічних кораблів. «Восток», на якому 12 квітня 1961 року полетів Ю. Гагарін. «Восход», з якого 18 березня 1965 року Олексій Леонов вперше вийшов у відкритий космос. І апарати для дослідження Місяця, Венери, Марса. І програма підготовки космонавтів. І виховання цілого покоління вчених – дослідників космосу… І рада Генеральних конструкторів…
Серед його послідовників багато уродженців України: Генеральний конструктор ракетоносіїв Володимир Челомей, Генеральний конструктор Валентин Глушко, винахідник грізних СС-18 та СС-24 Михайло Янгель, конструктор «Бурана» – унікального конкурента американського «Шатла» – Гліб Лозино-Лозинський… І дуже багато космонавтів, бо українські льотні училища славились високою підготовкою.
Кораблі «Союз» теж розроблювались за його ідеями. 19 липня 1875 року «Союз-19» стикувався з американським «Аполлоном», започаткувавши взаємодопомогу держав у космосі і поклавши кінець «холодній війні». То був найкращий пам’ятник Генеральному конструктору.
Сергій Корольов помер несподівано під час планової операції. Скалічений на Колимі організм дав збій, а перебита колись на допитах щелепа не дала хірургам змоги вставити трубку для штучного дихання…
Коли його ім’я вже було розсекречено, академік Володимир Котельников підсумував:
«Якщо Костянтин Ціолковський був фундатором теорії космічного польоту, то Сергій Корольов заклав підґрунтя практичної космонавтики».
Джерела.
- Сергійчук Володимир. Прорив у космос / Що дала Україна світові. Київ, 2008.
- Чолану Людмила. Українські дороги в космос // Рідне слово. – 2010. – №5. – с. 10-11.
