Конституція Пилипа Орлика

Витоки української конституції починались на землі Молдови

У 1709 році, після битви під Полтавою, гетьман Іван Мазепа з трьома тисячами козаків та шведський король Карл ХІІ із залишками війська відступили до фортеці Бендери (нині – територія Молдови). Тут сімдесятилітній гетьман, пригнічений поразкою, помер. Його з почестями поховали у селі Варниця. Дізнавшись, що Петро І наказав проголосити Мазепі анафему, прах гетьмана перепоховали в монастирі м. Галац на землі нинішньої Румунії.

Перед козаками постало питання, як врятувати залишки козацьких прав. Після довгого міркування було вирішено обрати нового гетьмана і доручити йому розробити плани на майбутнє. Ним став генеральний писар, найближчий однодумець Мазепи Пилип Орлик. Орлику судилось стати першим українським гетьманом у вигнанні, носієм ідеї незалежної української держави, хранителем пам’яті про Івана Мазепу.

Першою справою нового гетьмана стало укладання унікального документу, повна назва якого «Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького між Ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорозького, і між генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами утверджені обома сторонами вільним голосуванням і Ясновельможного гетьмана урочистою присягою підтверджені року від Різдва Христового 1710, Квітня 5, в Бендерах».

За латиномовною назвою «Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus zaporoviensis» (Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького) документ стали називати конституцією.

Ця подія відбулась 5 квітня 1710 року у фортеці біля містечка Тігіна, на правому березі річки Дністер (османська назва – Бендери, нині – територія Молдови).

В наші часи за ним закріпилась назва Бендерська конституція або конституція Пилипа Орлика. Українці часто називають її першою українською конституцією.

З позицій сучасної юриспруденції, за формою це договір гетьмана зі старшиною і всім Військом Запорозьким, а за змістом – конституційний документ, що в політико-правових поняттях того часу обґрунтовує права України на державну самостійність та визначає основи її державного устрою.

Він встановлює, як і сучасні конституції, поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову. Законодавчу владу надає Генеральній  Раді, тобто парламенту. Рада має збиратись не менше, ніж тричі на рік. Виконавчу владу мали гетьман разом із Радою генеральної старшини, а всі юридичні справи віддавались під юрисдикцію Генерального суду.

Бендерська конституція свідчила про демократичні наміри козаків і відображала прогресивні світові тенденції. Вона на кілька десятиліть передувала конституції Сполучених Штатів Америки, Франції і Польщі.

Історично так склалось, що Україна не мала державності аж до 1992 року. Але принципи, сформульовані Пилипом Орликом, підтримували українців у надії на незалежність і правову захищеність у власній державі.

«Україна з обох боків Дніпра має бути на вічні часи вільною від чужого панування… Кожна держава постає й існує завдяки непорушності кордонів. Так і територія нашої Вітчизни, Малої Русі, нехай не постраждає ані від нападу, ані внаслідок неправомірного рішення у своїх кордонах».

Дуже сучасно звучить ідея виборності усієї адміністрації з числа «старанних, благорозумних і заслужених людей».

Бендерська конституція Пилипа Орлика ставила заслін зловживанню владою, здирництву: «ясновельможний гетьман не повинен мати жодного права і не зазіхати ані на військовий скарб, ані на надходження до військової скарбниці; не обертати їх на власну користь, а вдовольнятися власними чиншами і доходами, передбаченими для гетьманської особи й булави».

У ній є статті щодо припинення утисків і гноблення козаків та іншого населення України. Заборонялося старшині та «всяким військовим і посполитим урядникам» використовувати козаків і посполитих селян на своїх господарських роботах, притягувати або силою змушувати до продажу, забирати за які-небудь провини людське майно або обертати людей за це собі на роботу. За такої конституції кріпацтво стало б неможливим.

Передбачалась державна турбота про козацьких вдів та осиротілих козацьких дітей, тобто захист соціально не забезпеченої верстви.

На жаль, втілити Бендерську конституцію у життя не вдалось.

Перебуваючи в еміграції, гетьман Орлик докладав чималих дипломатичних зусиль, щоб наблизити незалежність України. Він намагався заручитись підтримкою Швеції, Кримського ханства, вступав у переговори з Туреччиною.

1711 року 16-тисячним військом здійснив похід на Правобережну Україну й за підтримки повсталого народу здобув ряд перемог. Але похитнути Російську імперію не зміг. Він змушений був відступити – і знову до Бендер.

Більше зібрати достатньо сил йому не вдалось.

У травні 1742 року Пилип Орлик помер. Його поховано в Яссах.

А Бендерська конституція гетьмана Орлика стала не тільки дуже важливою юридичною і культурною пам’яткою, а й ще одним свідченням безперервних історичних зв’язків українців та молдован.

9 квітня 2010 року в Бендерах було відкрито пам’ятник Конституції Пилипа Орлика, встановлений на честь її 300-річчя. Пам’ятний знак споруджено у вигляді книги, на якій викарбувано інформацію про історію написання Конституції та її повну назву українською і латинською мовами.

У жовтні 2019 року за сприяння Посольства України в Республіці Молдова відбулась екскурсія для учнів  шкіл м. Кишинів, які вивчають українську мову, до Бендерської фортеці.

У червні 2011 року, до 15-ї річниці Конституції України та 300-ї річниці прийняття Конституції Пилипа Орлика йому відкрили пам’ятник у Києві (скульптор Анатолій Кущ, архітектор Олег Стукалов).

29 червня 2011 року у шведському місті Крістіанстад відбулося урочисте відкриття пам’ятника та меморіальної дошки українському гетьману Пилипу Орлику, де він мешкав у 1716–1719 роках.