Святий вечір і Різдво в поетичному слові
Іван Ірлявський
У Святвечір
Летять роки…І знов, як сон,
Як бачене давно обличчя,
Навіє спогадів вогонь
Цей вечір таємничий.
В душі, наповненій чуттям,
Далекі загоряють свічі,
А дзвони грають – як і там –
В твойому серці тричі.
І рветься думкою в туман
Крізь далечини невідомі,
Туди, де манить рідний храм
Та світло твого дому.
Роман Завадович
У різдвяну ніч
Пам’ятаю добре, так, як нині:
У кутку стояв пшеничний сніп,
І врочисто на старинній скрині
Сяла свічка, встромлена у хліб.
За вікном мигтіли срібні зорі,
Мов квітки, мальовані на склі,
І по небі, мов по темнім морі,
Місяць-човен плив за гір шпилі.
А в кімнаті так було святково,
Хоч надворі мерехтів мороз,
Пахло ніжно сіно із діброви,
Мов би тут вродитись мав Христос.
Нам здавалось, що мале дитятко,
Впавши з неба зіркою в саду,
Завітає в нашу рідну хатку,
Принесе нам першу коляду.
І нараз за вікнами з’явився
Тихий спів, мов чудо із чудес:
«Бог предвічний народився,
Прийшов десь із небес…»
Галина Рогова
До Різдва
Зійшла зірка величава,
Землю освітила,
Нову радість небувалу
Людям сповістила.
На Різдво Христове
Підемо у гості,
Сніг шляхи встеляє,
Мороз містки мостить.
Вийдем з Колядою
Скрізь на нас чекають,
Щастя і здоров’я
Всім ми побажаєм!
Галина Рогова
Різдво
Під ногами сніг рипучий,
Ми йдемо – далекозвучні –
Серед тиші улитої,
В час до зірки золотої.
В голубих покровах ніч,
Ми з таємним віч-на-віч,
Свято нам дороги рядить –
Десь далеко другорядне.
І суєтність пропадає,
І буденність покидає –
Нас захоплює святковість,
Нас підносить молитовність.
Ми йдемо туди, де дзвони,
Благодать вмива амвони,
І чарівно прибува
Урочиста мить Різдва.
Уведу тебе у храм,
Далі, синку, підеш сам:
З материнської руки –
У освітлені роки.
Світлана Лозинська
Церковні дзвони
Дзвін церковний у неділю
Виголошує надії.
Свято нині. Треба йти,
Щоби там своє знайти.
Купол в золоті високо,
Дзвони в просторі широкім
І молитва!
Боже, милий,
День стоїть такий вродливий.
У проханні всі до Бога…
Добром стелеться дорога.
Дзвони ласкаво-сумні
Усім людям і мені.
