Український народний календар: грудень

Український народний календар

Народний календар – це система історично обумовлених дат, подій, спостережень за навколишньою дійсністю, народних свят, інших урочистостей, які в певній послідовності відзначаються протягом року. Народні традиції і звичаї адекватно відображають сутність, зміст і характер подій та явищ у природі, житті, зокрема у трудовій діяльності, побуті і дозвіллі людей.

В основі народного календаря лежить землеробський (аграрний) календар. Крім цього, розрізняють також церковний календар, календар погоди, родинний календар.

Народний календар місяць за місяцем, тиждень за тижнем, нерідко день за днем передбачає відповідно до конкретних умов даного регіону всі сторони і види хліборобської праці, особливості життя, зміни в природі (це функція календаря як прогностика).

Народний календар – це енциклопедія знань про життя людей праці, їх побут, спосіб життя, виховну мудрість, природні явища. Знайомлячись із педагогікою народного календаря, учитель може оволодіти глибокими знаннями історії релігії, церкви, що дасть змогу всебічно використати виховний потенціал народного календаря.

Українські календарні традиції, звичаї, обряди є тим цементуючим матеріалом, який у віках зберігав нашу національну ідентичність. Саме календарна обрядовість допомогла народу єднатись і зберегти його самобутній національний дух, вижити і розвиватись.

Календарна обрядовість, звичаї українського народу, з погляду багатьох дослідників, явище феноменальне. Багатовікове перебування наших земель під владою сусідніх держав не завадило українцям зберегтися як великій нації, ще й витворити світового рівня матеріальні та духовні цінності. Етнічна своєрідність нації, безмежна воля до самозбереження, природні та біологічні фактори допомогли нашому народу знайти сили для відродження. Українців упродовж століть гартували і єднали народні звичаєві традиції. Саме вони допомогли зберегти національну своєрідність і допоможуть самовідновитися.

Звичаї самі по собі не народжуються. На їх формування впливають природно-географічні фактори. Зручне географічне розташування, помірний клімат створили всі умови не тільки для формування характеру та психіки, але й для формування обрядів, що супроводжуються поетичністю, м’яким і лагідним характером етносу.

Українці як етнос сформувались задовго до прийняття християнства, на всій території України була високорозвинена звичаєво-обрядова культура. Боротьба християнства з дохристиянськими звичаями призвела до двовір’я (своєрідний дуалізм) народу. Саме завдяки цьому пощастило зберегти колядки й щедрівки, вертепи, веснянки, гаївки, свято Купала та ін. Паралельно з церковно-вселенською співіснувала національна обрядовість.

Грудень

Як стверджує у своїй книжці «Місяцелік» Василь Скуратівський, в давні часи початок зимового літочислення іменувався «студнем». В Іпатіївському літописі (1118 р.) цей місяць називають «грудень» – «нерівний, покритий грудками шлях». У різних регіонах зустрічаються назви місяця «хмурень», «стужайло», «мостовик», «трусим» тощо.

Поляки, білоруси називають цей місяць – «грудзень», сербохорвати – «грудан», словаки – «груден». На Закарпатті місяць називали «мочавець» (вологий, мокрий) та андріїв (від свята Андрія Первозванного –13 грудня). В европейських мовах збереглося давньоримське означення «децембер» (десятий місяць року).

На 22 грудня припадає зимове сонцестояння, за яким визначають астрономічний початок Зими. Всі дохристиянські вірування европейських народів пов’язували з ним «народження сонця», «родини сонця», «сонцеворот», «ріст сонця». Тому 25 грудня свято Спиридона називали ще й Спиридон-сонцеворот. В цей вечір наші пращури прогнозували погоду на наступний рік. Із розрізаної навпіл цибулини відбирали 12 пелюсток (починаючи із зовнішньої і до середини), що символізували кожен місяць року, насипали в середину кожної пелюстки однакову кількість солі (маленьку ложечку) і залишали до ранку. Вранці спостерігали, як помокріє сіль у кожній пелюстці цибулі. Якщо сіль мокра, значить цей місяць в наступному році буде мокрий, суха – суха погода переважатиме в цьому місяці. Такі прогнози на погоду наступного року робили в цю ніч данці, голландці. Вони розрізали свіжий огірок на дванадцять кружалець і теж посипали однаковою кількістю солі. Прогноз – такий же.

Наші пращури вважали, що погода кожного наступного дня від Спиридона (25 грудня) відповідає характерові погоди всіх дванадцяти місяців. Тому протягом 12 днів запам’ятовували погоду. Ретельно велись спостереження за зміною в погоді (через кожну годину). Для хліборобів це було важливо, щоб завбачити погоду на весь рік.

Грудень вважався місяцем відпочинку. За дослідженням демографів природний пік народжуваності впродовж року теж припадав на грудень.

4 грудня – Введення. Третя Пречиста. Як Введення мостить мостки, а Микола (19 грудня) забив гвіздки, то люта зима буде. Як буде на Введення в сліду вода, то на Юрія (6 травня) – трава. Як буде вода, то влітку буде молоко.

7 грудня – Катерини. 3 приходом Катерини сподівались на люті морози. Молодь влаштовувала катання на санках. На святу Катерину ховайся під перину. Катерина на воді, то Різдво на льоді. Як на Катерину холодно, то буде голодно.

9 грудня – Юрія. Юріїв день. Який день на Юрія, така й зима.

12 грудня – Парамона. Якщо до цього дня сніг не впав – зима буде тепла, а як з’явився – довгою і холодною. Молодь у вечері збиралась на калиту. «Кусання калити». Калита – праобраз Сонця, закликали його швидше підніматись в небі.

13 грудня – Андрія. На Андрія треба кожуха-добродія. Дівчата ворожили на долю. На Андрія сниться дівицям надія.

14 грудня – Наума. (1 грудня за старим стилем). Розпочинався навчальний процес для сільських дітей. Це була найзручніша пора для здобуття освіти. Наум наставляє на ум. Прийшов Наум – пора братись за ум.

17 грудня – Варвара. (Варвари-Великомучениці). Святкували тільки жінки. Нічого не можна робити, тільки рукоділлям займатися, вишивати, нитки сукати, дівчаток навчати вишивати (за О. Воропаєм).

18 грудня – Сави. Жінки збирались на рукодільницькі вечорниці, бо прийшла пора «і савити, і варварити, і куделю кучматити».

19 грудня – Миколи. Зимового Миколу відзначали особливо урочисто. Милосердний, захисник, заступник, чудотворець – так називав Миколу український народ. У Західних областях України Микола вважається праобразом Діда Мороза, тому і на це свято готують подарунки дітям. На Миколи не жди тепла ніколи. Як впаде іній, на гарний урожай хліба. Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину. Як стверджує Горбань Л.І., наші пращури знали про 90-денний цикл погоди в холодний період року і чекали опадів 19 грудня, а це хороший запас вологи для озимини. Якщо на зимового Миколу сніг, то на весняного – дощ.

20 грудня – Амвросія. У давнину дівчата на це свято організовували цікавий обряд «трусити груші».

22 грудня – Ганни. Зимове сонцестояння Прийшли Ганни – сідай у санки. З Ганниного дня жінки готувалися до Різдва – білили хати, прибирали оселі й посилено годували свиней, щоб мати свіжину до свят. Яка Ганка до полудня, така зима до кінця грудня.

25 грудня – Спиридона—Сонцеворота. Це – найхолодніший день грудня. Якщо ніч ясна, то зима буде холодна, а літо жарке; як темна -– зима тепла, а літо похмуре.

29 грудня – Томи. Холодний день. Прийшов Тома – сиди вдома.

30 грудня – Даниїла. Якщо з’явиться іній – Різдво буде теплим.

«Сумний грудень у свято і в будень».

Мудро про грудень кажуть українці:

Грудень без снігу, як літо без хліба.

Грудень рік кінчає, й зиму починає.

Смутний грудень, як прийде студень.

У грудні тепло, як за лихим саном.

Якщо сухий грудень буває, то суха весна і сухе літо довго буває.

У грудні сонце на літо, а зима на мороз повертає.

Якщо на ялинках шишки виросли низько, морози будуть раніш, а як угорі, то холоди прийдуть наприкінці зими.

Якщо ліс шумить у безвітряну погоду – до негоди.

Матеріали опубліковано в:

Незалежна газета українців Молдови «Рідне слово», 2009 рік, № 1 (33) січень, с. 16.

Незалежна газета українців Молдови «Рідне слово», 2009 рік, № 2 (34) лютий, с. 15.