Високі акорди (До Міжнародного Дня Музики)

Загальновідомо, що українська мова є однією з наймелодійніших у світі, а українці все життя супроводжують піснею. Справді, українська культура славиться багатою музичною спадщиною. А чи багатьом відомо, що не одне століття українські музиканти створювали й європейську класичну музичну культуру?

У вісімнадцятому столітті старовинне місто Глухів було українською столицею. Тут жили три останні гетьмани: Іван Скоропадський, Данило Апостол, Кирило Розумовський – та численна знать. Приїздили з концертами модні італійські співаки, відбувались спектаклі.

Та гордістю культурного життя гетьманської столиці була міська капела, співоча школа. Без її концертів не обходилось жодне свято. Учнів Глухівської школи охоче забирали  в Санкт-Петербург,  до царської капели. Десятки співаків з України  творили музичну славу Російської імперії. А двом з них судилось  стати всесвітньо відомими композиторами.

Максима Березовського (1745-1777) забрали до придворної капели за чудовий голос і унікальну музичну обдарованість.  Він грав на різних музичних інструментах, був скрипалем-віртуозом. Для вдосконалення музичної освіти йому було «Высочайше позволено» пройти курс у Болонському університеті у вчителя, який щойно завершив навчання Моцарта. Невдовзі ім’я Березовського як найкращого випускника було викарбовано на почесній «золотій дошці». У 1772 р. його опера з тріумфом обійшла європейські країни. Композитора Березовського обрано почесним членом італійської Музичної академії.

Катерина ІІ вирішила повернути знаменитого музиканта в Росію і наказала військовій ескадрі змінити маршрут, щоб забрати його в порту Ліворно. Та у колег його слава викликала заздрощі, а російська публіка не зуміла оцінити новаторство композитора. Він повернувся на батьківщину, де за дорученням Григорія Потьомкіна мав очолити українську музичну академію. Але академію так і не було відкрито. А на 32 році життя Максима Березовського не стало.

Березовський створив понад 40 творів. Його шедеври духовної музики вже третє століття лунають у православних церквах. Час від часу в архівах різних країн знаходять нові твори Максима Березовського і це стає сенсацією у музичному світі.

Сучасником і земляком Березовського був Дмитро Бортнянський (1751-1825). За надзвичайної краси голос його забрали з Глухова до Санкт-петербурзької придворної капели у 7 років. Бортнянський став улюбленцем публіки спочатку як співак, згодом як диригент і композитор.

Він оновив духовний спів, поєднавши давні церковні традиції з народними українськими та російськими. Понад тридцять років керував царською капелою, став видатним педагогом. Його школа виховання співаків увібрала в себе найвищі технічні досягнення італійського вокалу і народного співу.

Кажуть, занедужавши, він покликав  учнів і попросив співати. Хор став співати вокальні твори свого учителя. І під звуки музики його душа відлетіла.

Дмитро Бортнянський став засновником української і російської класичної музики. Йому належать численні опери, концерти, сонати, романси тощо. Через півстоліття щирий шанувальник композитора Петро Чайковський, видав усі його твори. Їх набралось 10 томів.

Література

Масол Л.М. та ін. Художня культура України. Київ, 2006.

Сергійчук, Володимир. Що дала Україна світові. Київ,  2008.