«Три празники в гості…»: Три Спаси в українській культурі

Спас для християн – третє за значенням свято після Різдва та Пасхи. Його повна назва за церковним календарем Свято Преображенія Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. За Євангелієм від Луки, Христос піднявся з учнями на гору, і там сталось диво. Під час молитви лик Ісуса преобразивсь і одяг став сліпучо-білим, поряд зі Спасителем з’явились Мойсей та Ілія, а з неба пролунав голос: «Це син мій возлюблений, на якому моє благословення. Його слухайте!». На честь цієї події у IV столітті було встановлено свято Преображенія Господня.

За народним календарем Спас – свято врожаю. Воно настільки древнє, що первісні найменування не збереглись.

Святкування урожаю в давнину відбувалось у три етапи.

Перший, Медовий Спас у деяких місцевостях, і тому числі й у Молдові, ще називається Маковієм і відзначається 14 серпня. До цього дня дозрівав мак – ритуальна рослина дохристиянських часів.

За прадавніми віруваннями, мак дарував зв’язок з душами предків і закликав їхнє благословення. Мак розсипали при народженні дитини і добавляли в перші купелі. Ним обсипали молодих на весіллі. Пироги та коржі з маком пекли на свята й на поминання предків. Без нього не буває різдвяної куті.

«Гарна, як маків цвіт», – кажуть і зараз  про дитину. «Голівонька, як маківонька, –  хвалили бабусі акуратно причесану дівчину. «Такі злучені, наче їм маку на дорозі насипано», –  милуються  люди братами й сестрами.

На Маковія українці обмінювались маковими голівками, як писанками на Великдень: «На тобі мій, дай мені свій, щоб жити в мирі та злагоді». Маківкою можна було помиритись і подружитись, припинити давню ворожнечу… Цього дня випікали пироги з маком, шулики або ламанці, які поливали медом.

Маком та польовими квітами прикрашали криниці, колодязі. Квіти та макові голівки кидали у текучу воду: «Я тобі даю, ти – мені дай. Зле забери, добре наверни…».

У Карпатах дівчата уквітчувалися маковим цвітом і збирались на вигоні. Парубки запрошували трьох дідів вибрати «маківоньок». Діди опускали на очі капелюхи і проходили вздовж дівочого ряду. Парубки плескали в долоні, промовляючи: «Статна, майовита, завита, відкрита, маківка, як маків цвіт». З останнім словом дідусь мав вивести з ряду дівчину. Троє обраних дівчат-маківоньок весь рік починали молодіжні гуляння і танці.

Пасічники качали мед і наділяли ним сусідів, друзів, сиріт та вдів, самотніх стареньких…

Увечері напередодні Першого Спаса-Маковія господар і господиня сукали свічки. Різдвяні, великодні, громничі, покійницькі, сирітські, вдовині та для роздачі бідним робив чоловік. А родильні, весільні, хрестильні та для родичів – дружина.

На Першого Спаса з давніх давен і донині проводяться медові ярмарки. Мед, що збирають бджоли після Спаса, лишається у вуликах. «До Спасівки бджола робить на пана, а після Спасівки на себе».

Honey in a wooden bowl and a honeycomb on the table. horizontal, rustic style

З приходом християнства мед, мак, а також лікарське зілля стали освячувати в церкві. Після Спаса-Маковія зілля вже не збирають, бо воно зменшує цілющу силу.

Другий Спас, Великий, Яблучний, Виноградний Спас святкується 19 серпня. Завершуються жнива і хліб печуть вже з нового врожаю. Копають цибулю і ранню моркву. Дозрівають яблука, груші, сливи, в південних землях – виноград.

До Великого Спаса жінкам, у яких помирали діти, гріх було куштувати ці плоди, бо «на тому світі дитині райського яблучка не дадуть». Цього дня на світанку матері будили малих безгрішних діток зібрати в саду плоди, щоб віднести до церкви, «аби садовина і на той рік вродила». Освячені плоди та овочі клались до зібраного врожаю, щоб добре зберігалось і та той рік уродило. Дванадцять яблук нанизували на червону нитку, щоб відганяли недобре від обійстя.

З освячених овочів нового врожаю варили пісну юшку, щоб «преобразитись»,  про горе забути, і співали величальних пісень.

Гой за цим столом усьом родинов Бога славім,

На челядину, землю й скотину блага просім.

Гой най зароди файная врода усім та й нам,

За файну вроду свому Господу хвалу воздам…

У ніч на Великого Спаса гуцулки, що не мали щастя, просили «преображенія долі». Вишитими рушниками перев’язували чотири хрести на роздоріжжі:

«Ісусику, хрест твій покриваю, болі твої  втираю, свої накладаю. Най летя на штири дороги,  штири вітри, штири болоті та й там си втопи. Як цей рушник стане комусь на потребу, так най си розв’яже моя судьба…».

І просили Христа, щоб діти не хворіли та не вмирали, щоб чоловік став роботящим та непитущим, щоб нестатки їх обминули…

А як дорослі діти рушали в далеку дорогу, на заробітки чи на життя в чужих краях, то давали матері їм на прощання освячені спасівські яблука.

29 серпня відзначався Третій Спас – Горіховий або Хлібний.

В цей день варили лапшу, пекли коржі з горіхами. Щедрому врожаю на горіхи не раділи, бо він віщував голодний наступний рік. Дожинали останні лани, завивали в полі «бороду» і прощались з літом. Спаса починається осінь. «Прийшов Спас – бери рукавиці про запас».

Два дні, на Першу Пречисту 28 серпня і на Третього Спаса пильнували прикмети.

Адже «Святий Спас приготував усього про запас: і дощ, і вітер, і холод, і тепло».

Летить павутиння – осінь буде довгою і теплою.

Відсиріло сіно – почнуться дощі.

Жовтіє листя на деревах – прийде рання осінь.

Вродили жолуді – на теплу зиму.

А відлітають журавлі – рано ляже сніг.

Примітка. Про Першу Пречисту та інші осінні свята див. публікацію «Від Семена до Воздвиження».

Література

Жигаленко Олексій. Куди ведеш, Чумацький шлях? Полтава, 1993.

Маковій Гарафина. Золоте  віно з бабусиної скрині. Чернівці, 1993.

Рогова Галина. Пасха и двунадесятые праздники православной церкви. Кишинев, 2000.