Я вас кохаю, люди добрі… Світлої пам’яті Василя Васильовича Васкана…
Сьогодні, 7 грудня 2023 року, українці Республіки Молдова з великим сумом і жалем дізналися, що пішов з життя Василь Васильович Васкан – український поет, член Національної спілки письменників України, Заслужений діяч культури України, ініціатор і активний учасник численних громадських і творчих зв’язків Буковини та Молдови.
Василь Васкан був не тільки автором поетичних збірок, які давно полюбилися молдовським читачам, зокрема: «Я заздрю крилам журавля», «Рушники – наче долі сторінки» та інші.
Василь Васильович для багатьох з нас був другом. Ми з нетерпінням чекали його на наших спільних заходах. Щиро вітали з успіхами та заслуженими нагородами. Раділи вісточці від поета, наповненої щирим і душевним дружнім ставленням.
Одна з книг Василя Васкана, подарована Українському Дому Спілки українців Молдови «Заповіт – Moștenire» у м. Бельці, має назву «Спів душі». То справді так. Душа щирого українця співала у кожному слові і ділі, співає у кожному його вірші.
Щирі співчуття і глибокий сум з приводу відходу у вічність В. В. Васкана висловлюють Спілка українців Молдови «Заповіт – Moștenire», Український дім у м. Бельці, Центр української мови та культури Бельцького державного університету імені Алеку Руссо.
ВАСИЛЬ ВАСКАН
Мрія
Одну б строфу
за все життя зібрати,
Та щоб думки й слова
співали в ній,
Щоб гордо усміхнулись
мама й тато
За вірш розумний
і щасливий мій.
* * *
На білих крилах журавлів
Тепло вертається додому
І тихо стелиться додолу,
У лоно матінки-землі.
Теплу радіє, мов маля,
Червона мамина калина.
Я заздрю крилам журавлиним,
Бо щовесни на батьківщину
Вони вертаються здаля.
* * *
Як мало
Людям
Для щастя
Треба:
Здоров’я,
Друга
І частки
Неба.
* * *
Як сонце, небо і траву,
Мої мовчазні і хоробрі,
Я Вас кохаю, люди добрі,
Бо серед Вас лиш і живу.
Люблю невтомні Ваші руки,
Шаную Вашу сивину,
Болять мені всі Ваші муки.
Всі Ваші болі і розлуки
До серця міцно пригорну.
* * *
Мої роки кудись
У вирій відлітають,
І не вертають,
Як їх не зову.
Та я щасливий,
Бо на світі маю,
За що сльозу
Зронити на траву…
