12 жовтня 2022 року Бельцький державний університет імені Алеку Руссо відзначає 77 років від дня заснування. У цей день адміністрація університету, викладачі та студенти присвячували промови, висловлювали свою пошану, покладали квіти до бюсту Алеку Руссо, ім’я якого носить наш університет.
Викладачі та студенти українських спеціальностей також взяли участь у цьому урочистому заході.
«Якщо судилося румунському народу мати свою мову і літературу, громадський дух залишить педантів і звернеться до істинного джерела: до традицій і звичаїв землі, де ще таяться і форми і стилі» Алеку Руссо
Історія Бельцького державного університету починається в 1945 році. На момент свого заснування інститут вчителів розташовувався в одному навчальному блоці будівлі колишньої середньої школи для дівчаток „Domnița Ileana” (нині резиденція ректорату університету).
У 1959 році Бельцькому педагогічному інституту присвоєно ім’я Алеку Руссо, особистість якого стала символічною фігурою університету.
Алеку Руссо (1819-1859) – румунський письменник, поет, драматург, мемуарист, фольклорист, літературний критик, публіцист, передовий мислитель, видатний громадський діяч і революціонер-демократ. Представник романтичного напрямку і румунського культурного відродження. Автор відомих творів з яскраво вираженим мемуарним характером – «Спогади», «Молдавський етюд», «Народна поезія», «Роздуми».
Основна тема творів присвячена історичному минулому країни, національним витокам, роздумам про долю батьківщини, соціальному і духовному прогресі. Головний твір Алеку Руссо – лірико-публіцистична поема «Пісня Румунії» (1850) («Cântarea României»), яка присвячена важкій долі народу і його волелюбним прагненням. У ряді реалістичних нарисів і есе з питань розвитку літератури, театру, фольклору письменник гостро критикував феодалізм («Совежа», «Спогади», «Скеля липи», «Скеля ворона»).
Алеку Руссо був першим румунським літературним критиком, який підкреслював необхідність розвитку національної літератури, важливість фольклору та історії як джерела літературного натхнення. Разом з В. Александрі, М. Когелнічану, К. Негруцці, письменник сприяв утвердженню національної літератури і театру. Він говорив про соціальні функції мистецтва та цінності народної творчості («Критика критики», «Народна поезія»). Завдяки Алеку Руссо була записана пасторальна балада «Міоріца».
Літератор у своїх драматичних творах і сам широко використовував багатство народного фольклору і мови. Письменник вважав, що «звичаї, казки, музика і поезія є архівами народів», а «Молдова також має свої літописи, написані на листках кодр, своїх героїв, чиї балади з любов’ю співає народ».
Алеку Руссо брав участь у революційних подіях 1848 року в Молдові та Трансільванії. Літератор піддавав різкій критиці галломанію, тенденцію надмірного запозичення італійської та французької мов, однак, чимала кількість робіт самого Руссо були написані французькою.
Творчість письменника було переведено на румунську мову Васіле Александрі і Александру Одобеску. Багато висловлювань класика з питань літератури, фольклору, мови зберігають свою актуальність і в наші дні. Твори Алеку Руссо як і раніше користуються любов’ю на батьківщині. На жаль, багато його рукописів (зокрема п’єси), а також багата особиста бібліотека були загублені. Частина робіт Алеку Руссо побачила світ лише після його смерті. Кінець життя письменника був відзначений боргами і хворобами.
Він помер в 1859 році від туберкульозу. Згідно з легендою, останні слова молдавського класика були французькою:
«Мужайтеся, друзі мої! Прокинься, Батьківщина, якщо хочеш, щоб я заснув щасливим».
Вітаємо, рідний Університет! Vivat, Alma mater!
Дякуємо за можливість вивчати і досліджувати у стінах нашого університету українську мову та культуру!