Академік К. Ф. Попович: тема Молдови у творчості Тараса Шевченка

Шановні друзі!

У м. Бельці тривають традиційні Шевченківські читання, однак у сьогоднішніх умовах – в електронному форматі.

Пропонуємо Вашій увазі витяг з наукового дослідження видатного вченого Костянтина Федоровича Поповича, академіка Академії Наук Молдови, почесного академіка Академії Наук Вищої Школи України, члена Спілки письменників Молдови та України, автора понад 500 публікацій.

Одним із напрямів багатогранної наукової діяльності К. Ф. Поповича є дослідження українсько-молдавських культурних зв’язків. Його стаття «Тарас Шевченко у вирі молдавської духовності» поклала початок дослідженню теми Молдови і долі молдован у творчості Тараса Шевченка.

…Уся спадщина великого Кобзаря, починаючи з його пройнятих глибоким громадянським пафосом поем і закінчуючи задушевною інтимною лірикою, проникнута глибокою любов’ю до народу.

…Не обійшов Т. Г. Шевченко своєю душевною причетністю і долю молдован, про яких нерідко згадує у своїх творах. Так, наприклад, у поемі «Гайдамаки» сліпий кобзар, який «був колись у Волощині», у своїй тужливій пісні звертається до знедолених сусідів:

Ой волохи, волохи,

Вас осталось трохи;

І ви, молдовани,

Тепер ви не пани;

Ваші господарі

Наймити татарам,

Турецьким султанам,

В кайданах, в кайданах!

У своєму зверненні до молдован той же кобзар закликає їх не впадати розпач, не схиляти голови, а спілкуватися зі славними козаками і разом з ними долати ворога-супостата.

Годі ж, не журіться!

Гарно помоліться,

Братайтеся з нами,

З нами, козаками,

Згадайте Богдана,

Старого гетьмана,

Будете панами,

Та, як ми, з ножами.

Ім’я Богдана Хмельницького у творах Т. Шевченка часто служить символом боротьби за національну незалежність і братську дружбу між сусідами. У містерії «Великий льох», наприклад, три лірники співають мирянам не тільки про Жовті Води і містечко Берестечко, а й про Ясси, тобто про тогочасну молдавську столицю – місто, де син Богдана Хмельницького Тимофій одружився з Руксандою – донькою молдавського господаря Васілє Лупу.

Родинні зв’язки між Богданом Хмельницьким і Васілє Лупу відіграли певну роль у спільній боротьбі, яку вели українці і молдовани проти турецьких і польських гнобителів. Як відомо, Тимофій загинув у 1652 році під час захисту молдавської фортеці Сучава. Про смерть Тимофія на молдавській землі згадується і у драмі Т. Шевченка «Назар Стодоля». Галя – героїня твору – говорить про місто, де «Богдан зустрічав сина свого Тимофія, як козаки везли його з Молдавії, покритого червоною китайкою».

У різних контекстах Молдова й її реалії згадуються в багатьох інших творах великого українського співця. У зачині поеми «Відьма» читаємо:

Коло осіннього Миколи,

Обідрані, трохи не голі,

Бендерським шляхом уночі

Ішли цигани. А йдучи –

Звичайне, вольниє – співали.

У цьому ж творі ідеться і про інші міста, пов’язані з історичними подіями, в яких брали участь українці і молдовани. З цього приводу героїня поеми каже:

Що я в Волощині була,

Я розкажу, як нагадаю.

Близнят в Бендерах привела,

У білих Яссах колихала,

У Дунаєві купала,

В Туреччині сповила

Та додому однесла –

Аж у Київ…

У поемі йдеться про Бендери і інші історичні місця Молдови, де славою покрилися полки, що «турка воювали»:

…у Бендери

Прийшли ми. Стояли

З москалями на квартирах,

А москалі за Дунаєм

Турка воювали.

У поемі «Відьма» згадується не тільки Дунай, а і Дністер, який увійшов до історії молдован, як невід’ємна частина їхньої долі. Про Дністер говориться і в поемі Т. Шевченка «Між скалами неначе злодій…»:

Між скалами неначе злодій,

Понад Дністром іде вночі

Козак. І дивиться, йдучи,

На каламутну темну воду,

Неначе ворогові в очі,

Неначе вимовити хоче:

— Дністре, водо каламутна,

Винеси на волю,

Або втопи принаймені,

Коли така доля…

У цій поемі розповідається про козака-втікача, який у пошуках кращої долі подається до Бессарабії (в певній мірі його пригоду повторюють Остап і Соломія з твору М. Коцюбинського «Дорогою ціною»).

Покинув матір і господу,

Покинув жінку, жаль та й годі!

На Бессарабію пішов

Оцей козак; погнало горе

До моря пити; хоч говорять:

— Аби файда в руках була,

А хлопа, як того вола,

У плуг голодного запряжеш…

(Файда – довгий батіг. Примітка К. Поповича)

У цьому контексті варто згадати й Івана Підкову, оспіваного Т. Шевченком в одноіменній поемі. Як відомо, хоробрий український отаман, згаданий і в поемі «Гамалія», в 1575 році став молдавським господарем.

Таким чином, Молдова, її історія, доля народу, який заселяв ці землі, не залишилися поза увагою великого митця і палкого борця за кращу долю своїх близьких. А це і сприяло тому, що він став улюбленим поетом, близьким і рідним для всіх народів, а заодно і молдован.

 

Джерело:

Попович Костянтин. Тарас Шевченко у вирі молдавської духовності // Костянтин Попович. Сторінки літопису. — Кишинеу, 1998. — С. 188-191.