Зимові традиції українців Молдови: село Унгурь Окницького району

Ой Угри, ой Унгри, село моє рідне,

Тобі я вклоняюся аж до землі…

Рідні поля, рідна земля,

Рідні сади й хати –

Все це багатство моє.

Річка Дністер воду несе,

Ніби життя швидкоплинне,

Де б не були, в Унгри ми линем…

Для когось це просто «глубинка»

І Богом забуті місця.

Для мене – це край наших предків,

Де на світ з’явилася я.

В янтарному намисті українських та молдовських сіл виблискує село Унгри (нині Унгурь). Село, якому близька 350 років. Не дуже давнє, невелике. Зачаровує виразністю природи. Ріка Дністер щось шепоче берегам, ліси навколо наповнюють свіжим повітрям, лунають українські пісні… Це наше рідне село.

Зима у нас починається з веселого Андрія. В давнину це молодіжне свято називалось великими вечорницями. Влаштовувались різноманітні забави, а основною було відкушування калити. Печиво прив’язувалось якнайвище попід стелею, а потім хлопці та дівчата з зав’язаними очима мусили дострибнути до нього і відкусити шматок.

Старі люди на Андрія пильнували:

Як до цього дня сніг не випав, зима буде теплою, а як покрив землю – холодною.

Наша молодь і досі святкує. Ввечері 12 грудня хлопці знімають хвіртки, де живуть дівчата, а потім вимагають у батьків викуп-могорич. Деякі господарі хвіртки прив’язують заздалегідь, бо знають, що можуть залишитися на Святого Андрія не тільки без хвіртки, а й без воріт.

Дівчата, як і колись, ворожать на судженого.

А веселі ігри з калитою проводять у дитсадку, малятам вони дуже подобаються.

За Андрієм йде свято Миколая – в давнину доброго духа, тепер святого, що спостерігає за дитиною впродовж року. Він записує в книгу добрі діла і радіє, засмучується, якщо доводиться записувати погані вчинки. В ніч на 19 грудня  Святий Миколай приходить до кожної дитинки. А вранці чемні дітки знаходять під подушкою подарунки, а неслухняні – прутик.

 

До Святвечора наші предки білили хату, прикрашали солом’яними павучками, на покутті виставляли дідуха. Господині кожному робили нову сорочку.

 

 

У нашому селі на Святий вечір на столі 12 страв: узвар, риба, чорнослив, квасоля, вареники, гриби, смажена капуста, голубці з пшоном, квашені яблука, коржики з маком, бараболя та кутя.

 

Колись, як тільки на небі сходила зірка, у двір заходили колядники, кликали господаря, співали родині величальних пісень про місяць, сонце, зорі.

 

Нині колядники – діти та молодь – з першою зіркою на небі збираються в гурти і йдуть вітати усіх з народженням Христа.

 

Люди дарують гроші, горіхи, солодощі, іноді запорошують до столу.

А в школі щороку проходять конкурси на кращі колядки, щедрівки та посівки. Кожен клас готує інсценівку, а в нагороду отримує пакет з горіхами, бубликами та цукерками.

 

На Щедрий вечір від хати до хати ходять молодіжні ватаги, водять «Маланку», щедрують.

 

Ми дуже любимо цей маскарад. Спочатку «солдат» питає дозволу господаря зайти у двір.

 

У дворі «цигани» ворожать господарям, «ведмеді» б’ються та розкидають речі. А «солдат» з «Маланкою» заходять у будинок і вітають господарів зі святом.

 

 

 

 

 

 

На Старий Новий рік – Василя – окрім служби в церкві посівальники зранку ходять, обсіваючи зерном оселі родичів, сусідів, знайомих. В давнину посівальниками були хлопчики. В наші часи ходять і дівчатка, але першим до хати повинен увійти хлопчик.

 

 

 

Завершальним є Хрещення Господнє, яке в народі має назву Йордан або Водохреща. 19 січня всі жителі села Унгри йдуть до церкви Пресвятої Богородиці освятити воду. Отець Віталій тричі обливає водою хлопця, який грав Маланку.

 

 

 

За бажанням люди йдуть ще до Каларашівського монастиря, що поряд з нашим селом, і там купаються в озері.

 

 

 

Пройшли віки, пройдуть віки,

Як день за днем минає,

Життя пройде, як довгий сон,

Лиш віра не вмирає.

 

Касько Тетяна, Кілівнік Анастасія, Латишова Анастасія,

учасниці Конкурсу «Юний дослідник», 2016

 

Наукові керівники:

Лідія Гінда, Ірина Русс, Людмила Касько

Гімназія імені О. Кобилянської с. Унгурь Окницького району

 

Статтю опубліковано в: Юний дослідник. Збірник дослідницьких робіт молоді Республіки Молдова. Видання І / Консульство України в м. Бельці, Центр української мови та культури Бельцького державного університету імені Алеку Руссо, Спілка українців Молдови «Заповіт — Moștenire»; укладачі: Д. Ігнатенко, Л. Чолану; науковий ред. Л. Чолану. — Белць: Б. и., 2019 (Тipografia din Bălți). — с. 157-159. ISBN 978-9975-3369-2-5