Віктору Мігіріну – 100

З життя видатного лінгвіста Віктора Мігіріна (1920-1981)

Дата народження – 21 січня 1920 року.

Місце народження – с. Ярошівка Сумської області, Україна. Національність – українець.

 

Вищу філологічну освіту здобував у Кримському педагогічному інституті.

В 1941 р. стан здоров’я не дозволив бути призваним в армію, продовжував навчання в евакуації.

В 1942-45 рр. закінчив аспірантуру в Куйбишевському педагогічному інституті.

 

У 26 років став кандидатом філологічних наук, захистивши дисертацію «Сложное предложение сказок А. Новопольцева в записи Д. Н. Садовникова» (науковий керівник – професор В. А. Малаховський).

У 28 років – доцент.

У 36 – доктор філології. Докторська дисертація «Эволюция придаточного предложения и разные виды трансформации главного и придаточного предложений в русском языке».

У 38 – професор.

В 1945-1970 рр. працював у Кримському педагогічному інституті.

В 1970-1981 рр. – у Бельцькому педагогічному інституті імені Алеку Руссо.

1971–1981 рр. – завідував кафедрою російської мови Бельцького педагогічного інституту (нині – Бельцький державний університет імені Алеку Руссо, Республіка Молдова).

Нагороджений орденом Трудового Красного знамені, медаллю «За доблестный труд», численними грамотами та відзнаками.

Сучасні лінгвісти про мовознавця В. Мігіріна

Академік АН Молдови Сільвіу Бережан вважав В. Мігіріна представником науки, яка виходить на принципово новий рівень: інтегрування лінгвістики, логіки, філософії, психології, математики, інформатики… Він називав знаменною працю В. М. Мігіріна «Грамматика, логика, философия в их связях и взаимодействиях».

«Такі вчені, як В. М. Мігірін, універсальні»

(Іон Манолі, доктор-хабілітат, професор)

 

«У мовознавства як науки був і є у нас у Молдові хранитель і цінитель. Ім’я його – Мігірін»

(Іон Манолі, доктор-хабілітат, професор)

 

«Його наукові відкриття до сих пір вражають своєю незвичайністю в порівнянні з тим, що складало наші базові філологічні знання»

(Лариса Борте, доктор-хабілітат, професор)

 

Внесок В. Мігіріна у лінгвістику і методику її викладання

Віктор Миколайович Мігірін – представник нового напряму в сучасному мовознавстві, попередник когнітивної лінгвістики, засновник кримської мовознавчої школи.

В. Мігірін виділяв основні типи відображення дійсності / сегментації дійсності у свідомості людини: філософський, логічний, специфічно-науковий (наприклад, математичний, біологічний тощо), релігійно-міфологічний та мовний.

Об’єднавши мовознавство з філософією та логікою, він створив «строгу модель відображальної граматики» (СМВГ), побудовану на принципах об’єктивності, оптимальності, раціональності системи кодування, прагматичної доцільності.

В її основу покладено підхід від змісту до форми.

В. Мігірін розробив принципи класифікації мовної системи як динамічної, що дає можливість прогнозувати її розвиток. Зокрема, всупереч ідеї В. Виноградова про відмирання займенників, він бачив появу нових семантичних розрядів (наприклад, взаємний: один одного). В його таблиці є порожні клітини для розрядів займенника, що виникатимуть у процесі розвитку мови.

«Професор В. Мігірін … продемонстрував перспективи застосування нової теорії у викладанні філології у вузі та школі»

(Лариса Борте, доктор-хабілітат, професор)

«В теоретичному плані відображальну граматику зорієнтовано на використання її для теорії пізнання, логіки, інформатики, а в практичному плані – на створення оптимальної методики вивчення мови, рідної та іноземної, яка дозволяє досягти реального білінгвізму чи мультилінгвізму»

(Ніна Мігіріна, доктор, конференціар)

«В. М. Мігірін був генератором ідей і наша задача – навчитись ефективно використовувати їх як у теорії, так і в прикладній сфері філології»

(Лариса Борте, доктор-хабілітат, професор)

З новаторських пропозицій В. Мігіріна

Вчений запропонував ліквідувати різнобій критеріїв (формальний, семантичний, функціональний), усунути зайві, нелогічні чи суперечні лінгвістичні терміни, привести термінологію в єдину систему.

Наприклад, «числительное» в російській мові іменується за семантикою (змістом слова), а «прилагательное» – за функцією («прилагается» к существительному).

Найменування частин мови часто нелогічні, невідповідні значенню слова. «Глаголити» – означає «говорити», значить, глаголом можна назвати будь-яку частину мови або просто слово. Як у О. Пушкіна: «Глаголом жги сердца людей».

«Существительное» – «то, что существует», але «существуют» не тільки предмети та явища, а й ознаки, і дії. «Местоимением» названо частину мови, але іменник «имя» став основою найменування не частини мови, а відмінка. «Местоимение» по суті означає «вместо именительного падежа», а не «вместо существительного, прилагательного, числительного».

В російській мові назви «существительное», «прилагательное», «числительное» є іменниками, але мають прикметникову форму.

Недосконалість такої звичної для нас російської термінології висвітлюється при порівнянні її з найменуваннями частин мови в українській мові.

Українські терміни є іменниками, мають логічну іменникову форму і в більшій мірі відбивають сутність поіменованої частини мови. В українській мові застосовано і семантичний принцип, і функціональний.

Семантичний: іменник – «ім’я предмета», прикметник передає прикмету, числівник означає число, дієслово – слово-дію.

Функціональний: займенник – «за іменник», прийменник – «при іменнику», сполучник сполучає. А дієприкметник вказує, що дієслово перетворилось на прикметник.

На жаль, «прислівник» – найменування нелогічне, бо це самостійна і дуже багата частина нашої мови, а зовсім не щось «при слові». Відповідно нелогічним стає і термін «дієприслівник»

Мовну систему у В. Мігіріна приведено в струнку логічну структуру, що враховує особливості мислення і мовлення.

Речення

                                  Речення дієслівного типу                                                            Речення іменного типу

Частини мови             Члени речення

Лексико-граматичні розряди частин мови

Типи внутрішньої форми

Граматичні форми слів

Така система ефективна для вивчення мови, бо зосереджує увагу на процесі мовлення. Вона відбиває етапи опанування мови. Спочатку ми вчимося розуміти і вимовляти окремі слова. Це підготовка до засвоєння мови.

Опанування мови й її вивчення можливе при вже сформованому елементарному мовленні:

  • конструюванні речень для висловлення думки,
  • вдосконаленні речень двох основних типів – дієслівного та іменного.

А далі стає можливим системно-логічне вивчення мови з метою вдосконалення мовлення:

  • засвоєння частин мови і їх функції в реченні (частина мови – член речення),
  • заглиблення в особливості частин мови, вивчення лексико-граматичних розрядів, категорій,
  • засвоєння розмаїття граматичних форм, їх вживання в реченнях різного типу.

Члени речення пропонує розглядати бінарно: головне слово – залежне, підмет – присудок, причина – наслідок,означення – означене…

Синтаксичними одиницями він вважає слово і речення, бо вони відповідають одиницям мислення – поняття і судження. Словосполучення відповідності серед одиниць мислення немає, тому називати його синтаксичною одиницею нелогічно.

Вид дієслова розглядає як форму, притаманну слов’янським мовам. В інших мовах відтінок змісту дієслова передається іншими формами. Таке уявлення про особливість дієслова, на переконання вченого, значно полегшить засвоєння форм виду іноземцями.

Монографії В. М. Мігіріна, опубліковані в Молдові

Мигирин В.Н. Язык как система категорий отображения. Кишинев, 1973.

Мигирин В.Н. Методология и лингвистика. Кишинев, 1974.

Мигирин В.Н. Гносеологические проблемы знаковой теории языка, фонологии и грамматики. Кишинев, 1978.

Мигирин В.Н. Совершенствование науки о языке и ее преподавание на основе теории отражения и принципов оптимизации информациогенеза // Изучение языкового строя в свете теории отражения. Кишинев, 1984.

Мигирин В.Н. Грамматика, логика, философия в их связях и взаимодействиях. Кишинев, 2002

 

Література

  1. Бережан Сильвиу. Основные инновационные принципы в научном наследии двух выдающихся языковедов: В. Н. Мигирина и Е. Косериу // Инновации и прагматика филологических исследований. Материалы Международной научной конференции, посвященной памяти профессора В. Н. Мигирина. Бэлць, 2006, с. 13-15.
  2. Бортэ Лариса. Инновации и прагматика филологических исследований В. Н. Мигирина // Инновации и прагматика филологических исследований. Материалы Международной научной конференции, посвященной памяти профессора В. Н. Мигирина. Бэлць, 2006, с.9-13.
  3. Маноли Ион. Пространство мысли о языке в концепции Виктора Николаевича Мигирина // Инновации и прагматика филологических исследований. Материалы Международной научной конференции, посвященной памяти профессора В. Н. Мигирина. Бэлць, 2006, с 15-18.
  4. Мигирина Нина. Теоретический и методический аспекты отображающей грамматики В. Н. Мигирина // Инновации и прагматика филологических исследований. Материалы Международной научной конференции, посвященной памяти профессора В. Н. Мигирина. Бэлць, 2006, с.18-22.
  5. Патроева Наталья. Вклад В. Н. Мигирина в развитие грамматической теории // Традиции и новаторство в филологических исследованиях. Международная научная конференция. Том І. 27 октября 2015. Bălti, 2017, с. 87-89.