Євгену Осередчуку — 75

Заслужений діяч мистецтв Республіки Молдова

Заслужений працівник культури України

Засновник і Президент Благодійного фонду професійних художників та народних майстрів «Renaștere-Відродження»

Віце-президент Товариства української культури Республіки Молдова

Член Української Всесвітньої Координаційної Ради

Член Асоціації світової української преси

 

Євген Осередчук народився 3 січня 1945 року в с. Довге Дрогобицького р-ну Львівської області.

На долю дітей, що народились після війни, випало непросте дитинство – в нестатках, ранній важкій роботі, в сирітстві… Вони відбудовували зруйновану країну нарівні з дорослими. Не у кожного вистачало сил безсонними ночами здобувати ще й освіту. Не кожен зміг реалізувати даний природою талант. Але сильні духом зробили значний внесок у культуру свого народу.

До цього покоління належить Євген Павлович Осередчук.

Його мати стала вдовою у 1945 році, коли меншенькому синочку, Геньку, сповнилось лиш два тижні. Тож микати бур’ян у городі, годувати курей та порося, пасти корову стало звичним з самого малечку. А після 4-го класу вже й у колгоспі працював. А коли не стало й матері, ріс у дитячому будинку.

В 13 років легко зламатись від ударів долі, піти кривими стежками. Та добрі люди і талант виводили на широкий шлях.

Сьогодні в рідному селі, в батьківській хаті, діє художній музей митця України і Молдови Євгена Осередчука.

Євген Осередчук і музика

Ще підлітком Євген захоплювався музикою, малюванням і хотів стати освіченою людиною. Здобував першу робітничу спеціальність у Керченському суднобудівельному училищі й одночасно навчався у вечірній школі. Та серце полонила музика. На військовій службі став музикантом духового оркестру. У складі духового оркестру (корнет І), оркестру народних інструментів (сопілка) та інструментально-вокального ансамблю (труба) кілька років виступав на святкових концертах та фестивалях.

Євген Осередчук і образотворче мистецтво

«Ще маленьким сільським хлопчиком я мріяв стати художником. Це був далеко не легкий шлях. І я щасливий, що, пройшовши крізь випробування і труднощі, досяг своєї мети».

Своє цивільне життя продовжив як художник-оформлювач на Дрогобицькому автотранспортному підприємстві. В 1976 році в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова міста Львів здобув фах оформлювача та ілюстратора книги.

Але перемогла спеціальність художника. Коли за направленням у 1982 році Євген Осередчук приїхав у Молдавію, він уже був членом Спілки молодих художників України. А в 1993 р. його було прийнято до Спілки дизайнерів та Спілки художників Республіки Молдови.

Творча інтелігенція нинішньої Молдови знає Євгена Осередчука як талановитого графіка, майстра декоративно-прикладного мистецтва, дизайнера.

Є. П. Осередчук – автор дизайнерських проектів та художнього оформлення ряду промислових павільйонів на Виставках досягнень народного господарства: «Геологія» (Україна, 1979 р.), «Товари народного споживання», «Агропромисловий комплекс» (Молдова, 1980 р.), «Наука і культура», «Енергетика і машинобудування» (Молдова, 1984 р.) тощо. В 1985 році за створення проекту художнього оформлення Соціально-культурного комплексу Молдови на Всесвітньому фестивалі юнацтва та студентів у Москві його було нагороджено Відзнакою фестивалю.

У середині 80-х та на початку 90-х років Є. Осередчук – учасник творчих груп у навчальній центральній експериментальній студії Спілки художників СРСР «Сенеж» (керівник Марк Коник). Бере участь у розробці концептуальних проектів дизайнерсько-архітектурного бачення розвитку московського Садового кільця (1983р.), клініки знаменитого на весь світ доктора Єлізарова у місті Курган (1987 р.).

Творчу думку художника відбито в інтер’єрах Музею III українського фронту і музею «Українці в Молдові» в м. Кишинів, Музею академіка Костянтина Поповича в ліцеї с. Ніхорень Ришканського району, Музею Ольги Кобилянської в гімназії с. Унгурь Окницького району.

Євген Осередчук і Благодійний фонд «Renaștere-Відродження»

В 1994 р. Євгеном Осередчуком було засновано Благодійний фонд професійних художників та народних майстрів «Renaștere-Відродження». Заслугою незмінного Президента Фонду Є. П. Осередчука є, крім іншого, організація численних виставок.

Мешканці м. Бельці мали щасливу нагоду познайомитись з творчістю Євгена Осередчука та інших українських художників Молдови. У березні 2014 р., в рамках ХХ Шевченківських свят, у м. Бельці в Картинній галереї ім. Антіоха Кантеміра відбулась виставка їхніх робіт, присвячена 200-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка.

Увагу глядачів привернуло графічне полотно Є. Осередчука «Захар Беркут», на якому волхв дивиться на нас із глибини віків. Своєрідний диптих утворили його роботи – графічні портрети осяяних промінням Петра Могили та Міхая Ємінеску. На першій картині – молдованин, що лишив незгладимий слід в українській культурі, на другій – геній румунської літератури, народжений на українській землі.

Євген Осередчук і публіцистика

Є. Осередчук – автор ряду книг, відзначених на щорічному Загальнонаціональному конкурсі «Українська мова – мова єднання» в Україні (м. Одеса). Книга-каталог «Українська палітра Молдови» отримала Почесну відзнаку Лауреата ім. Пантелеймона Куліша (2007 р.) Автобіографічна книга Євгена Осередчука «П’ять сторінок життя» посіла перше місце в номінації «На видноті всього світу» (2010 р.). Альманах «Товариство української культури в Республіці Молдова – 20 років» у 2012 р. посів друге місце у номінації «На видноті всього світу» .

Член Спілки журналістів України (з 2008 р.) Євген Павлович Осередчук невтомно пропагує українську культуру в нашій республіці, висвітлює творчість художників та народних майстрів у численних газетних публікаціях. Тільки в газеті «Рідне слово» (2003-2014 рр., головний редактор Степан Лядрик) було опубліковано понад 20 статей. А всього публіцистичний доробок Осередчука сягає двох сотень.

Євген Осередчук і лицарство

Вже два десятиліття Осередчук є активним членом громадських та релігійних організацій України. В утвореному в 1999 р. Великому Молдавському Пріорстві Міжнародної організації Лицарський Орден Архистратига Михаїла (м. Чернівці) Євген Павлович став Великим Пріором Молдови. За заслуги перед Україною та Молдовою Лицарським Орденом йому присвоєно титул графа та право на родовий герб, нагороджено Орденом Архистратига Михаїла ІІ ступеню та Зіркою Ордена Архистратига Михаїла (2006 р.).

В Міжнародній організації Українське козацтво (м. Одеса) Осередчук є наказним отаманом Окремого мистецького куреня ім. Івана Мазепи , отримав чергове звання генерал-хорунжий (2007 р.). За особисті заслуги перед Українським козацтвом, визначні досягнення в українській культурі на теренах Молдови, налагодження дружніх стосунків між українським і молдавським народами його нагороджено орденом Христа Спасителя (2003 р. ), орденом Великої Зірки Георгій Побідоносець (2015 р.), медаллю «Козацька доблесть» ІІІ ступеню.

Закономірним підсумком багаторічного творчого доробку Євгена Осередчука стали почесні звання: Maestru în Artă, тобто Заслужений діяч мистецтв Республіки Молдова (2000 р.) та Заслужений працівник культури України (2005 р.); орден Богдана Хмельницького (2012 р.), численні грамоти, дипломи, відзнаки…

У 2016 р. його заслуги було відзначено ювілейною медаллю Президента України «25 років незалежності України».

Євген Осередчук і поезія

Коли людина має поетичне серце і спостережливий розум, вірші не можуть не прийти. Почути поезії Осередчука у виконанні автора мали можливість учасники творчої зустрічі «Українська поезія Молдови» в Українському домі Спілки українців Молдови «Заповіт-Moștenire».

У 2017 році бібліотека українських поетів Молдови поповнилась збіркою Є. Осередчука «Обрій». У ній можна побачити етапи творчого шляху митця, простежити розвиток особистості, почути відголоски нашої епохи. Тут є спогади і роздуми, є наскрізні мотиви: творчість, кохання, краса природи; є теми рідної мови, батьківщини, історії… Є неповторне мистецьке бачення світу.

На ІІ Читаннях Українознавчого конкурсу для учнів навчальних закладів Республіки Молдова «Юний дослідник», присвяченого Дню української мови та писемності, Є. Осередчук був Почесним гостем. Він представив молодим учасникам свою поетичну збірку і продекламував найулюбленіші поезії.

***

Люблю часом в самотині

Де-небудь зостатись,

Щоб згадати очі сині,

Взятись віршувати.

Гучно серце невмируще

Б’ється в нічній тиші,

Щось шепоче… дужче, дужче, —

А рука лиш пише.

***

У долі спокою не прошу,

Не протягую рук в милостині,

Вогонь свого серця виношу,

Сплавлений в стрічок святині.

З піснею зборюю трудність,

Впевненим кроком щоденним

Радість вишукую в буднях,

Злітаю над світом буденним.

***

Знаю, шлях митця – неспокій,

Вічний пошук, горіння у вогні.

Я іду до мети через роки,

Що світиться там… вдалині.

Здавалось би, зробивши так багато, людина може піти «на заслужений відпочинок». Але талант не може бути бездіяльним. Євген Павлович і далі організує художні виставки, присвячені знаменним датам Республіки Молдова та України, ювілеям визначних особистостей, щорічні виставки українських народних майстрів на етнокультурних фестивалях в м. Кишинів, експозиції на Міжнародних гуцульських фестивалях в Україні тощо.

Недарма К. Ф. Попович сказав, що «невтомний до праці Євген Павлович Осередчук постійно в русі…».

Євген Осередчук всім серцем вболіває за збереження української культури в нашій країні:

Внаслідок штучної асиміляції українців у минулому на теренах Молдови сьогодні необхідно працювати на відродження української культури, і тепер, як ніколи, необхідна більша увага з боку як Республіки Молдова, так і України для реалізації цього питання. В місцях компактного проживання українців повинні працювати українські школи, де б діти мали змогу вивчати рідну мову, історію, культуру, щоб в подальшому вони могли запитати себе хто ми, чиїх батьків ми діти…

Думаю, що наші діти гордяться тим, що вони українці, що вони діти народу, історія якого сягає глибини тисячоліть. Сьогодні я бажаю їм, як громадянам країни, будувати економічну сильну, процвітаючу незалежну Республіку Молдова.

(Із: Товариство української культури в Республіці Молдова. 20 років. Кишинів, 2011)

Українська спільнота Молдови вітає Євгена Павловича Осередчука з ювілеєм і

бажає міцного здоров’я, невтомної енергії і творчого натхнення!

Живе одна людина

Живе собі одна людина,

Розмотує клубок життя,

Який звива із серпантину

В стежину щастя і добра.

 

Роки летять, немов на крилах,

І нас навідують щораз,

Гойдають сумніви на милях…

Хвилюють душу, і не раз.

 

А за плечима – світла пам’ять:

Кохання, радість і любов…

Веселі миті сподівання

У молодість вертають знов.

 

В його віршах – зерно надії,

На дотик – першоцвіт весни.

Ясні і нездійсненні мрії –

Бо не повернуться вони.

 

В його душі – веселка мрії,

Художні нариси життя,

Достиглі, сповненні надії

На кращу повінь майбуття.

 

Поет, художник і людина –

Ви – гордість нашого буття!

Талант, в якому так невпинно

Переплелися два крила.

 

Здоров’я Вам і довголіття!

Нести свій хрест через роки.

Даруйте плід життя, як віття,

Як парость ніжної лози.

 

Проходить час. Літа, мов коні,

Біжать невідомо у даль.

А щастя жде на підвіконні

Надію, що жене печаль.

 

Пишіть, творіть, бо Ви – людина,

Невтомна іскорка тепла.

І жде ця вірність лебедина

Надії, щастя і добра!

(Марія Кирилова)