Василю Скуратівському — 80

Василь Скуратівський, найвідоміший сучасний вчений-народознавець

(25.10.1039-16.12.2005)

Василь Тимофійович Скуратівський належить до покоління української творчої інтелігенції, що визначило розвиток нашої культури на десятиліття. Їх називали «дітьми війни». Їхнє дитинство пройшло під пострілами, вибухами і рано закінчилось, бо підлітки стали відбудовувати країну пліч-о-пліч з покаліченими фронтовиками.

Життя в маленькому поліському хуторі Житомирщини з назвою Великий Ліс відновлювалось повільно. З п’яти дітей Тиміша і Мотрі Скуратівських вижило двоє, донька і синочок. Тож упадали батьки коло них, втішали піснею та ласкою, коли не вистачало хліба. В голодне і холодне повоєнне лихоліття зігрівали дитячі душі зустріччю перших ластівок, проводом журавлів, розповідями про далеке минуле… А як раділи, коли дітей хвалили вчителі, як сподівались, що навчання врятує їх від колгоспу, від порепаних рук та зігнутої роботою спини…

Весь хутір пишався, коли вірші Василька надрукувала місцева газета, коли він закінчив школу і став журналістом.

Юність кликала його в далекі краї. Та помандрувавши країною аж до Сибіру, Василь повернувся «на свої пороги». В 1969 р. він став редактором журналу «Народна творчість та етнографія». Дитяче захоплення народними звичаями виросло в наукові народознавчі дослідження, стало змістом життя. В періодиці та різних збірниках стали з’являтись численні статті В. Скуратівського з фольклору та етнографії.

У 1980-тих роках визріла українська національна ідея. Посилилось зацікавлення минулим, традиціями, в школах стали проводити народознавчі заходи та уроки. Коли вийшла книга В. Скуратівського «Берегиня» (1987), вона стала популярнішою від бестселера. ЇЇ випрошували в бібліотеках «до ранку», переказували один одному, робили виписки. Для вчителів України «Берегиня» стала першим підручником з народознавства.

«Берегиню» продовжив «Посвіт». Третьою стала книжка для дітей – «Погостини». А потім були книги «Покуть», «Місяцелік»,«Дідух», «Святвечір», «Русалії», «Обереги пам’яті», «Кухоль меду»…  В них давні звичаї й обряди, побут і ремесла, народні й релігійні свята, дохристиянські вірування і міфологія, прислів’я і приказки, прикмети погоди, народна символіка…

Як науковець, Скуратівський опрацював сотні папок архівних записів, добився серії експедицій «Чумацьким шляхом»… Як популяризатор українознавства, виступав з лекціями в університетах України, США, Канади… Як блискучий організатор, започаткував фестиваль для дітей «Котилася торба», фестиваль новорічних та різдвяних традицій «Коляда», Міжнародний фестиваль фольклору «Берегиня» і часопис «Берегиня»…

Його останніми книгами стали «Український народний календар» і «Я вас, бджоли, благословляю». Всього Василь Скуратівський написав понад 20 книг – цілу енциклопедію українського народознавства.