ВІД СЕМЕНА ДО ВОЗДВИЖЕННЯ (осінні свята українців)

Понад тисячу літ народні свята носять християнські назви. Але в їх ритуалах народ зберіг прадавнє, дохристиянське, шанування природи, узгодження свого життя з її ритмом.

28 серпня відбувся день Успіння Богородиці, по-народному Перша Пречиста. Та сама, що «жито засіває» і приносить перепочинок, бо значну частину врожаю вже зібрано. Дбайливі матері не беруть доньок на виданні в поле, щоб відпочили затерплі від роботи дівочі руки. Бо, може, невдовзі піде дочка від батька-матері в сім’ю суженого. Тож хай Богородиці помолиться, грушки-яблука позбирає, розсипле на горищі сушитись та погуляє останні місяці, поспіває з подругами. Недарма ж кажуть: «Прийшла Перша пречиста – стала дівка речиста».

14 вересня – свято Преподобного Симеона Стовпника, що сорок сім років молився Господу на кам’янім стовпі і зцілював людей силою Божою. А по-простому – Семен. У цей день роблять перші пострижини хлопчикам. А в давнину відзначали перехід від дитинства до отроцтва. Батько саджав сина на коня і давав потримати свою зброю. З цього дня підліток готувався стати козаком, навчався захищатись від ворогів.
Вечори вже прохолодні, тому вуличні розваги припинялись. Після Семена починались вечорниці. Птахи вже збираються у великі зграї на полях, набираються сил летіти в далекі краї. І господарі поспішають зібрати останній врожай, звезти його з поля.

21 вересня – Різдво Богородиці або Друга Пречиста, що «дощем поливає». У дохристиянські часи в цей день вшановували Жінку-Матір, Берегиню роду. Чоловік дарував своїй господині обновку. Сини – власноруч вирізьблені сільнички, ложки, веретенця, доньки – вишиті рушнички. Вся родина вітала бабусю. А бездітні обдаровували сиріт, давали щедру милостиню жебракам.
З цього дня можна було засилати сватів.

27 вересня – церковне свято Воздвиження Хреста Господнього. Кажуть, у цей день було знайдено в Єрусалимі хрест, на якому розп’яли Ісуса. Тому на воротах малювали хрести. А в ще давніші часи вважали, що в цей день земля починає здвигатись до зими. Тому і свято називали Здвиження. Все навколо рухалось. Зозуля відлітала з ключами до вирію – замикати літо і відмикати зиму. Діти бігали розсипати крихти пташкам. Дівчата ламали калину. Господині докопували картоплю. Вівчарі достригали овець. Пасічники утепляли вулики.
Природа і люди готувались зустрічати осінні дощі.